Перший тиждень Великого посту відрізняється особливою суворістю, а храмове Богослужение в ці дні – особливим покаянним настроєм та продовжуються довше, ніж звичайно. В перші чотири дні цього тижня (понеділок, вівторок, середу та четвер) на Великому повечір’ї читається великий покаянний канон св. Андрія Критского з приспівами до стихів: «Помилуй мене, Боже, помилуй мене». В п’ятницю першого тижня Великого посту на Літургії після заамвонної молитви відбувається освячення «колива», тобто відвареної пшениці з медом.

Традиція освячення колива пов’язана з пам’яттю св. великомученика Феодора Тирона, який допоміг християнам дотриматися посту та не порушити його через споживання їжі, принесеної в жертву ідолам. Імператор Юліан Відступник у 362 році під час першого тижня Великого посту наказав у м. Антіохії таємно кропити кров’ю ідоложертовних тварин всю їжу на ринках. Антіохійському єпископу Євдоксію у вісні з’явився св. великомученик Феодор Тирон, спалений у 306 році за сповідання Христової віри, який відкрив йому таємне розпорядження імператора та звелів протягом всього тижня нічого не купувати на ринку, а їсти саме коливо.

В першу неділю Великого посту відзначається свято Торжества Православ’я, встановлене ще за часів візантійської імператриці Феодори у 842 році в пам’ять відновлення шанування св. Ікон. Після закінчення Літургії священнослужителі звершують за особливим чином молебень перед іконами Спасителя та Божої Матері, молячись Господу про утвердження у вірі православних християн та навернення до істини всіх, хто відступив від Церкви. Після цього диякон голосно читає Символ вірі, виголошує «вічну пам’ять» всім померлим захисникам православної віри та «многії літа» - православним ієрархам та всім вірним.

У суботи другого, третього та четвертого тижнів Великого посту у храмі звершується особливе заупокійне богослужіння - парастас. Ці суботи мають назву «вселенських», або «родительських», поминальних субот. За богослужінням в ці дні поминаються усі від віку померлі православні християни. За давньою християнською традицією, яка має своє походження ще з перших століть по Різдві Христовому, віруючі приносять в храм в пам’ять про померлих різні продукти (крім м’ясних) та подають для читання священнослужителями записки з іменами померлих.

В другу неділю Великого посту звершується пам’ять св. Григорія Палами, який жив у ХIV ст. Він вчив, що за подвиг посту і молитви Господь просвітлює віруючих Своїм благодатним світлом, яким Він сяяв на Фаворі. З тієї причини, що св. Григорій розкрив вчення про силу посту та молитви і встановлено звершувати його пам’ять у другу неділю Великого посту.

В третю неділю Великого посту за Всенічною після Великого славослів’я для поклоніння віруючим виноситься Св. Хрест. Під час поклоніння Хресту Церква співає: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо». Церква подає для поклоніння в середині Чотиридесятниці віруючим Хрест для того, щоб нагадуванням про страждання і смерть Господні украпити їх для продовження подвигу посту. Св. Хрест залишається для поклоніння протягом тижня до п’ятниці, коли він перед Літургією заноситься у вівтар. Тому третя неділя і четверта седмиця Великого посту називаються «хрестопоклонними».

В четверту неділю згадується св. Іоан Ліствичник, який написав твір, де показав ліствицю, або порядок добрих справ, які приводять нас до Престолу Божого. В четвер на п’ятій седмиці звершується так зване «стояння св. Марії Єгипетської». Життя св. Марії Єгипетської, яка спочатку була великою грішницею, повинне служити для всіх прикладом правдивого покаяння і переконувати у невимовному милосерді Божому. На утрені в цей день читається житіє св. Марії Єгипетської і канон св. Андрія Критського - той самий, який читався в перші чотири дні Великого посту. В суботу на п’ятому тижні звершується «Похвала Пресвятій Богородиці» - читається акафіст Богородиці. Ця служба була встановлена у Візантії в подяку Богородиці за неодноразове врятування Константинополя від ворогів. У нас акафіст Богородиці звершується для утвердження віруючих у надії на Небесну Заступницю, Яка, визволяючи від ворогів видимих, тим більше може допомогти у боротьбі з ворогами невидимими.

В п’яту неділю Великого посту звершується молитовна згадка про Марію Єгипетську. В її особі Церква подає зразок істинного покаяння, а також, для підбадьорення духовних подвижників, показує на ній приклад невимовного милосердя Божого до грішників, які каються. Шоста седмиця присвячена приготуванню віруючих до достойної зустрічі Господа із зеленим віттям добрих справ та спогаду страстей Господніх.

В суботу на 6-ій седмиці згадується воскрешення Ісусом Христом Лазаря. На утрені в цей день співаються воскресні піснеспіви. Шоста неділя Великого посту - це велике свято, в яке святкується урочисте входження Господа у Єрусалим для вільних страждань. Це свято також називається Вербною або Квітоносною неділею. На Всенічній освячуються гілочки верби (ваія), або інших рослин, які нагадують пальмове віття, з яким зустрічали Христа під час Його входу в Єрусалим. Ці зелені гілочки символізують собою перемогу життя над смертю.

Вербною неділею завершується власне Свята Чотиридесятниця (40 днів) Великого посту і починається Страсна седмиця - тиждень перед святом Пасхи, коли згадуються події останніх днів життя Спасителя перед Його смертю, Його Розп’яття і поховання у гробі.

Джерело: Українське Православ’я