Сповідь (покаяння) - одне із семи церковних Таїнств, у якому той, хто сповідає свої гріхи перед Богом у присутності священика, при видимому прощенні гріхів (читанні розрішальної молитви) невидимо розрішається від них Самим Господом Ісусом Христом.


Святі отці називають покаяння другим хрещенням: якщо при хрещенні людина очищається від влади первородного гріха, переданого їй при народженні від наших прабатьків Адама і Єви, то покаяння омиває від скверни її власних гріхів, здійснених нею уже після Таїнства хрещення.

Для того, щоб Таїнство покаяння здійснилося, той, хто прийшов на сповідь, повинен: усвідомити свою гріховність, щиросердно розкаятися у своїх гріхах, мати несхитне бажання полишити гріх і не повторювати його, вірити в Ісуса Христа і сподіватися на Його милосердя, вірити в те, що Таїнство сповіді очищає і змиває по молитві священика щиросердно висповідані гріхи.

Як підготуватися до сповіді

До сповіді треба готуватися заздалегідь. Бажано прочитати літературу, присвячену Таїнствам сповіді і причастя, згадати усі свої гріхи, можна виписати їх на окремий листок, щоб перед сповіддю переглянути його. Найбільш простим і доступним способом приготування до сповіді є порівняння свого життя з десятьма заповідями Закону Божого. Ці заповіді містяться як в Біблії, так і окремо – в молитовнику, «Катехізисі», «Законі Божому». Іноді листок з переліченими гріхами віддають на прочитання духівнику, але про гріхи, що особливо обтяжують душу, варто розповісти вголос. Не треба розповідати духівнику довгих історій – досить викласти сам гріх. Приміром, якщо ви ворогуєте з родичами чи сусідами, не потрібно розповідати, що стало причиною цієї ворожнечі – необхідно покаятися в самому гріху осудження рідних чи сусідів. Богу й духівнику важливий не список гріхів, а почуття покаяння, не детальні розповіді, а розкаяне серце. Потрібно пам’ятати, що сповідь – це не тільки усвідомлення власних недоліків, але насамперед – бажання очиститися від них. В жодному разі не припустиме самовиправдання – це вже не покаяння!

Добре було б, якби у православного християнина виробилася звичка аналізувати минулий день і щовечора щиро складати покаяння Богові, записуючи серйозні гріхи для майбутньої сповіді в духівника. Необхідно примиритися з ближніми і попросити прощення в усіх, кого ви скривдили. Готуючись до сповіді, бажано підсилити своє вечірнє молитовне правило читанням покаянного канону, що знаходиться в православному молитовнику.

Щоб сповідатися священикові, необхідно довідатися, коли в храмі відбувається Таїнство сповіді. В тих храмах, де служать щодня, так само щодня відбувається і Таїнство сповіді. Там, де не правлять у певні дні, потрібно попередньо ознайомитися з розкладом служб.

Як відбувається сповідь

Сповідь відбувається в храмах. Священик може прийняти її або після вечірнього богослужіння, або ранком перед початком чи під час літургії. Ні в якому разі не можна спізнюватися до початку сповіді, тому що Таїнство починається з читання молитов, у якому повинен брати участь кожен бажаючий сповідатися. При читанні цих молитов чинопослідування священик звертається до тих, хто прийшов на сповідь, щоб вони назвали свої імена – усі відповідають півголосом. Ті, хто спізнився до початку сповіді, до Таїнства можуть бути не допущені; хіба що священик, прийнявши сповідь у всіх, заново прочитає для запізнілих чинопослідування і лише тоді прийме сповідь, але, як правило, для них Таїнство призначається на інший день. Не можна приступати до Таїнства покаяння жінкам у період місячного очищення.

Сповідь звичайно відбувається в храмі при скупченні народу, тому потрібно поважати таємницю сповіді, не товпитися поруч зі священиком, що приймає сповідь, і не бентежити того, хто, сповідаючись, відкриває свої гріхи.

Сповідь має бути повною. Не можна сповідати спочатку одні гріхи, а інші залишати на наступний раз. Гріхи, сповідані і відпущені в попередній сповіді, знову не називаються. При можливості потрібно сповідатися в одного й того ж духівника.

У великих храмах через велику кількість бажаючих скласти покаяння і через неможливість священика прийняти від усіх бажаючих сповідання, часом, особливо в піст, практикується «загальна сповідь», коли священик називає вголос найрозповсюдженіші гріхи, а ті, що сповідаються, каються в них, після чого усі по черзі підходять під розрішительну молитву. Але навіть у такому випадку, якщо людина відчуває за собою особливо обтяжливі гріхи, то їх потрібно висповідати індивідуально. Тим, хто жодного разу не був на сповіді, не сповідався кілька років, варто уникати загальної сповіді. Таким потрібно обов’язково пройти особисту сповідь – для чого потрібно вибрати або будній день, коли в храмі не так багато сповідальників, або знайти парафію, де відбувається тільки індивідуальна сповідь.

Після сповідання гріхів і прочитання священиком розрішительної молитви, каянник цілує хрест і Євангеліє, які лежать на аналої і, якщо готувався до причастя, бере в духівника благословення на причастя Святих Христових Тайн.

У деяких випадках священик може накласти на розкаюваного епітимію – читання молитов або інші духовні вправи, призначені для поглиблення покаяння і викорінювання гріховних навичок.

Юрій МИЦИК
протоієрей, професор

Джерело: Українське Православ'я