СВЯТИЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИК ЮРІЙ ПЕРЕМОЖЕЦЬ
Розширені новини
СВЯТИЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИК ЮРІЙ ПЕРЕМОЖЕЦЬ
Щороку, 6 травня, українці вшановують пам'ять великого мученика Церкви Христової у IV столітті - Юрія Переможця, або, як його ще називають - змієборця. Церква Христова від початку свого існування, серед усіх подвижників, особливо шанує сонм мучеників. І це невипадково, адже саме мученики за Істину свідомо зазнавали найбільших мук, катувань та тортур, і тим самим здійснювали подвиг вірності Христу до останнього подиху.
У зв'язку з плутаниною, одразу потрібно звернути увагу на те, що Юрій - це чоловіче ім'я грецького походження, поширене серед українців, грузинів та слов'ян. Ім'я є прямим відповідником грецького Георгій що означає "хлібороб", "плугатар". Тому, можна називати Юрій, а можна - Георгій. І так, і так правильно.
"Я - раб Христа, Бога мого, і уповаючи на нього, стою перед вами з власної волі, для того щоб свідчити про Істину". Такі слова почули представники Римського сенату в один з весняних днів 303 року від улюбленця імператора Діоклетіана, військового трибуна Юрія (Георгія). Цими словами юний перспективний воєначальник, трибун знаменитої когорти "непереможних", герой персидської військової кампанії, перекреслив свою блискавичну кар’єру і підписав собі вирок. Адже навіть щира симпатія Діоклетіана до нього не могла переважити подібного зізнання.
Коли імператор вирішив оновити язичництво на теренах Римської держави, кров сповідників полилась потоком. Георгій кілька разів ставав свідком нелюдських за жорстокістю вироків для своїх одновірців, після чого зрозумів, що не зможе більше мовчати.
Роздавши майно нужденним та відпустивши на волю рабів, він вийшов перед сенатом та в присутності імператора об’явив себе християнином, назвавши несправедливим та жорстоким наказ Діоклетіана винищувати послідовників Христа.
Імператор не хотів втрачати талановитого сановника. Він закликав його пожаліти власну молодість, обіцяв просування по службі, але, відчувши, що це не діє, передав ініціативу знаряддям тортур. Тортури були воістину жахливими. За мужність, із котрою Георгій терпів їх, ми звемо його великомучеником. А за духовну перемогу над катами, яка стала прообразом перемоги християнства над язичництвом, Георгій отримав ймення Переможець.
Його терпіння і сама смерть 6 травня 303 року, в Велику п’ятницю, напередодні Пасхи, стали для багатьох свідків поштовхом до прийняття Істинного Бога. А християни в особі цього дивовижного мученика отримали свого небесного покровителя і молитвеника.
Іконописна традиція зображення святого Георгія Переможця, або ж - Юрія Змієборця, як часто називають великомученика на Україні, донесла до нас образ воїна на білому коні, який списом долає ворога роду людського у вигляді чорного дракона - символ споконвічного зла.
Особливо допомагає Георгій воїнам - на іконі його зображують верхи на білому коні, під час перемоги над прадавнім змієм, як називає диявола Священне Писання.
Витоки цієї традиції - в історії про те, як у передмісті Бейрута якась тварина - чи то удав, чи то великий крокодил - нападала на людей. Забобонні місцеві жителі в надії втамувати лють чудовиська, почали приносити йому в жертву молодих дівчат і хлопців.
Одного дня жереб випав на доньку правителя. Нещасна дівчина вже готувалася до смерті, коли несподівано з’явився воїн на коні, який вразив чудовисько списом. Як згодом виявилося, цим небесним юнаком був саме Георгій, який походив з Бейрута. Його дивовижне заступництво згодом навернуло багатьох місцевих язичників до прийняття християнства.
День пам’яті великомученика Георгія Побідоносця і Пасха Христова мають зв'язок через перемогу життя над смертю. В час повноцінної військової агресії Росії на Україну, українці з особливим трепетом молитовно звертаються до великомученика Юрія, щоб він - як покровитель воїнів, випросив в Бога Перемоги добра над злом, перемоги мирних Збройних Сил України над загарбницьким ворожим агресором. Великий вчитель Церкви Тертуліан про подвиг мучеників зауважив: "Кров мучеників - насіння для християнства" - і ця цитата сьогодні в Україні стала доленосною. Всі ті сотні закатованих і замордованих, ні в чому невинних мирних жителів, стали також мучениками українського народу за свою націю. За правду. Але зв'язок Воскресіння Христового з ними, не дозволить тим мученикам страждати в загробному житті, і після загального Воскресіння людства. Вони мученики, а мученикам подобає вінець і нагорода від Бога.
Тож будьмо сьогодні переможцями і ми:
силою віри - перемагаймо зло в своїх серцях;
силою слова, як мечем - гідно виплекаймо новітню в усьому незалежну українську націю;
а воїни, силою зброї - як колись списом вмуч. Юрій - вразять ворога аж до останнього, і переможуть!
Іменинників та всіх воїнів України - з днем пам'яті молитовного Заступника біля престолу Господнього на небі!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
У зв'язку з плутаниною, одразу потрібно звернути увагу на те, що Юрій - це чоловіче ім'я грецького походження, поширене серед українців, грузинів та слов'ян. Ім'я є прямим відповідником грецького Георгій що означає "хлібороб", "плугатар". Тому, можна називати Юрій, а можна - Георгій. І так, і так правильно.
"Я - раб Христа, Бога мого, і уповаючи на нього, стою перед вами з власної волі, для того щоб свідчити про Істину". Такі слова почули представники Римського сенату в один з весняних днів 303 року від улюбленця імператора Діоклетіана, військового трибуна Юрія (Георгія). Цими словами юний перспективний воєначальник, трибун знаменитої когорти "непереможних", герой персидської військової кампанії, перекреслив свою блискавичну кар’єру і підписав собі вирок. Адже навіть щира симпатія Діоклетіана до нього не могла переважити подібного зізнання.
Коли імператор вирішив оновити язичництво на теренах Римської держави, кров сповідників полилась потоком. Георгій кілька разів ставав свідком нелюдських за жорстокістю вироків для своїх одновірців, після чого зрозумів, що не зможе більше мовчати.
Роздавши майно нужденним та відпустивши на волю рабів, він вийшов перед сенатом та в присутності імператора об’явив себе християнином, назвавши несправедливим та жорстоким наказ Діоклетіана винищувати послідовників Христа.
Імператор не хотів втрачати талановитого сановника. Він закликав його пожаліти власну молодість, обіцяв просування по службі, але, відчувши, що це не діє, передав ініціативу знаряддям тортур. Тортури були воістину жахливими. За мужність, із котрою Георгій терпів їх, ми звемо його великомучеником. А за духовну перемогу над катами, яка стала прообразом перемоги християнства над язичництвом, Георгій отримав ймення Переможець.
Його терпіння і сама смерть 6 травня 303 року, в Велику п’ятницю, напередодні Пасхи, стали для багатьох свідків поштовхом до прийняття Істинного Бога. А християни в особі цього дивовижного мученика отримали свого небесного покровителя і молитвеника.
Іконописна традиція зображення святого Георгія Переможця, або ж - Юрія Змієборця, як часто називають великомученика на Україні, донесла до нас образ воїна на білому коні, який списом долає ворога роду людського у вигляді чорного дракона - символ споконвічного зла.
Особливо допомагає Георгій воїнам - на іконі його зображують верхи на білому коні, під час перемоги над прадавнім змієм, як називає диявола Священне Писання.
Витоки цієї традиції - в історії про те, як у передмісті Бейрута якась тварина - чи то удав, чи то великий крокодил - нападала на людей. Забобонні місцеві жителі в надії втамувати лють чудовиська, почали приносити йому в жертву молодих дівчат і хлопців.
Одного дня жереб випав на доньку правителя. Нещасна дівчина вже готувалася до смерті, коли несподівано з’явився воїн на коні, який вразив чудовисько списом. Як згодом виявилося, цим небесним юнаком був саме Георгій, який походив з Бейрута. Його дивовижне заступництво згодом навернуло багатьох місцевих язичників до прийняття християнства.
День пам’яті великомученика Георгія Побідоносця і Пасха Христова мають зв'язок через перемогу життя над смертю. В час повноцінної військової агресії Росії на Україну, українці з особливим трепетом молитовно звертаються до великомученика Юрія, щоб він - як покровитель воїнів, випросив в Бога Перемоги добра над злом, перемоги мирних Збройних Сил України над загарбницьким ворожим агресором. Великий вчитель Церкви Тертуліан про подвиг мучеників зауважив: "Кров мучеників - насіння для християнства" - і ця цитата сьогодні в Україні стала доленосною. Всі ті сотні закатованих і замордованих, ні в чому невинних мирних жителів, стали також мучениками українського народу за свою націю. За правду. Але зв'язок Воскресіння Христового з ними, не дозволить тим мученикам страждати в загробному житті, і після загального Воскресіння людства. Вони мученики, а мученикам подобає вінець і нагорода від Бога.
Тож будьмо сьогодні переможцями і ми:
силою віри - перемагаймо зло в своїх серцях;
силою слова, як мечем - гідно виплекаймо новітню в усьому незалежну українську націю;
а воїни, силою зброї - як колись списом вмуч. Юрій - вразять ворога аж до останнього, і переможуть!
Іменинників та всіх воїнів України - з днем пам'яті молитовного Заступника біля престолу Господнього на небі!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!