СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ: ГОСПОДИ! СПОДОБИ ЗУСТРІЧІ З ТОБОЮ КОЖНОГО З НАС!
Розширені новини
СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ: ГОСПОДИ! СПОДОБИ ЗУСТРІЧІ З ТОБОЮ КОЖНОГО З НАС!
Щорічно, 15 лютого, православні християни згадують подію часів земного життя Спасителя - Стрітення Господнє. Ця подія наблизила закінчення Старого Завіту. Свято Стрітення Господнього було встановлене майже через 500 років після Різдва Христового.
Стрітення належить до числа Господніх свят, воно присвячене безпосередньо Христові, але за своїм богослужбовим змістом близьке до свят Богородичних. І в давнину розглядалося як свято, присвячене Матері Божій.
Про подію Стрітення, з нагоди якої встановлено свято, відомо з Євангелія від Луки. На сороковий день після народження Христа, після закінчення днів законного очищення, Пречиста Богородиця разом з Йосифом Обручником та немовлям прийшла з Вифлеєма до Єрусалимського храму. За законом Мойсея, батьки повинні були приносити в храм для посвячення Богу своїх первістків (перших синів) на сороковий день після народження. При цьому покладалося в подяку Богу принести жертву.
На виконання закону Матір Божа з Йосифом і принесли Ісуса до храму, а для жертви принесли двох голубенят.
Слов’янське слово Стрітення перекладається як зустріч. Стрітення - це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом.
Симеон був чоловік праведний і благочестивий - за переказами, один з перекладачів Святого Письма з єврейської на грецьку мову, який засумнівався в словах книги пророка Ісаї, що Спаситель народиться від Діви. І тоді з’явився йому Ангел і сказав, що він не помре, поки своїми очима не побачить сповнення цього пророцтва.
Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої: він жив близько 300 років. І ось у цей день з натхнення Духа Святого він прийшов у храм. І коли Марія з Йосифом принесли маленького Ісуса, Симеон узяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, світло на просвіту язичникам і на славу народу Твого Ізраїля".
Йосиф і Матір Божа дивувалися словами Симеона. Симеон благословив їх і, звернувшись до Божої Матері, пророчив Їй про Богонемовля: "Ось, через Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, а інші загинуть. А Тобі Самій зброя пройде душу".
Тут же, у храмі, була благочестива вдова Анна пророчиця, вісімдесяти чотирьох років, яка служила Богу постом і молитвою день і ніч усі довгі роки свого вдівства. І вона впізнала Спасителя і, підійшовши, славила Господа і розповідала про Нього всім у Єрусалимі.
Стрітення - це свято зустрічі людини з Богом. Ми маємо зустрітися із Богом у нашому серці. Ми маємо зустріти Бога в тій людині, яка поруч із нами, допомогти їй, і допомігши їй, зробити щось і для власного вічного життя. Ми маємо зустрітися із Богом, який є любов’ю. І тому, дійсно, для православних в ці дні сердечка довкола іншого свята - це нагадування про серце Боже і про те, що має бути любов до Бога в серці.
Ростислав Дідух
Щорічно, 15 лютого, православні християни згадують подію часів земного життя Спасителя - Стрітення Господнє. Ця подія наблизила закінчення Старого Завіту. Свято Стрітення Господнього було встановлене майже через 500 років після Різдва Христового.
Стрітення належить до числа Господніх свят, воно присвячене безпосередньо Христові, але за своїм богослужбовим змістом близьке до свят Богородичних. І в давнину розглядалося як свято, присвячене Матері Божій.
Про подію Стрітення, з нагоди якої встановлено свято, відомо з Євангелія від Луки. На сороковий день після народження Христа, після закінчення днів законного очищення, Пречиста Богородиця разом з Йосифом Обручником та немовлям прийшла з Вифлеєма до Єрусалимського храму. За законом Мойсея, батьки повинні були приносити в храм для посвячення Богу своїх первістків (перших синів) на сороковий день після народження. При цьому покладалося в подяку Богу принести жертву.
На виконання закону Матір Божа з Йосифом і принесли Ісуса до храму, а для жертви принесли двох голубенят.
Слов’янське слово Стрітення перекладається як зустріч. Стрітення - це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом.
Симеон був чоловік праведний і благочестивий - за переказами, один з перекладачів Святого Письма з єврейської на грецьку мову, який засумнівався в словах книги пророка Ісаї, що Спаситель народиться від Діви. І тоді з’явився йому Ангел і сказав, що він не помре, поки своїми очима не побачить сповнення цього пророцтва.
Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої: він жив близько 300 років. І ось у цей день з натхнення Духа Святого він прийшов у храм. І коли Марія з Йосифом принесли маленького Ісуса, Симеон узяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, світло на просвіту язичникам і на славу народу Твого Ізраїля".
Йосиф і Матір Божа дивувалися словами Симеона. Симеон благословив їх і, звернувшись до Божої Матері, пророчив Їй про Богонемовля: "Ось, через Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, а інші загинуть. А Тобі Самій зброя пройде душу".
Тут же, у храмі, була благочестива вдова Анна пророчиця, вісімдесяти чотирьох років, яка служила Богу постом і молитвою день і ніч усі довгі роки свого вдівства. І вона впізнала Спасителя і, підійшовши, славила Господа і розповідала про Нього всім у Єрусалимі.
Стрітення - це свято зустрічі людини з Богом. Ми маємо зустрітися із Богом у нашому серці. Ми маємо зустріти Бога в тій людині, яка поруч із нами, допомогти їй, і допомігши їй, зробити щось і для власного вічного життя. Ми маємо зустрітися із Богом, який є любов’ю. І тому, дійсно, для православних в ці дні сердечка довкола іншого свята - це нагадування про серце Боже і про те, що має бути любов до Бога в серці.
Ростислав Дідух