Це свято встановлене Церквою на згадку про історичну подію та чудесне врятування Богородицею Царгорода від захоплення ворогами. У першій половині Х століття, під час посиленої молитви містян про врятування столиці від нашестя чужинців у Влахернському храмі, де зберігалися чесні ризи Пречистої Діви Марії, частина Її поясу і омофор (мафорій, головний покров), сталося чудесне явлення Богородиці.
За Переданням Божа Матір явилася під час Всенічного бдіння, «в день недільний, першого числа місяця жовтня», о четвертій годині ночі, тобто за чотири години після заходу сонця, що означає приблизно 11-ту годину вечора за нашим ліком часу. Тоді над вівтарем, ніби стоячи на хмарі, явилася Божа Матір у величі Своєї слави, в оточенні ангелів та багатьох святих. Знявши з голови омофор, тобто верхній покров, Вона простягла його над народом. І невдовзі сталося чудо: буря на морі розкидала і знищила багато кораблів варварів, так що вороги були вимушені зняти облогу та забратися геть.
З Царгороду шанування заступництва Богородиці та прославлення Її чесного Покрова поширилося на Київську державу в часи після Хрещення Руси-України. Від того давнього часу свято Покрова Богородиці, в якому Вона прославляється як незмінна Заступниця і Захисниця, до Якої за допомогою звертаються всі потребуючі, міцно утвердилося в нашій Церкві. Ба більше, воно стало улюбленим, шанованим і, хоча й не належить до числа дванадцяти найбільших свят року, але в нас це свято шанується на рівні з ними.
І сьогодні ми підносимо молитви до нашої Покровительниці і благаємо Її, щоб Вона і нині, і завжди милостиво заступалася за нас. Як колись молилися царгородські містяни у храмі Влахернському, так нині і ми зі сльозами у тисячах храмів, каплиць та під відкритим небом на полі бою взиваємо з вірою до Богородиці: «Радуйся, Радосте наша, покрий нас і цілу Україну від усякого зла чесним Твоїм омофором!».