З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у двадцять четверту неділю після П’ятидесятниці

«Бог має життя в Самому Собі. І через «дихання життя» Творець долучає до цього правдивого і необмеженого життя людину. Саме тому людина стає «душею живою», тобто вона не просто існує якийсь час у матеріальному світі, як існують рослини й тварини, але для неї відкривається буття вічне.

Однак нерозумний багач, про якого розповідається у притчі, пропонує своїй душі інше джерело життя – матеріальні статки. Він переконує себе, що матеріальне має здатність замінити йому духовне. Що багатий врожай з ниви – ось справжнє джерело життя.

Але Бог нагадує йому, що матеріальні блага лише підтримують життя, а не дають його. Їжа, пиття та інші речі, пов’язані зі світом цим, підтримують наше існування. Але не вони є джерелом буття людини.

Бо якби було так, то тоді чому би людина помирала? Якби життя походило від їжі та пиття, здоров’я – від ліків, розум – від книг та навчання і таке інше, то були би люди, які б не помирали, а жили би безкінечно, при доброму розумі та здорові. Однак книги і навчання лише розвивають розумові здібності людини, а не є їхнім джерелом. Ліки та здоровий спосіб життя можуть допомогти тілу боротися з хворобами – але ніщо з цього не здатне вилікувати смерть. Якою би дорогою, корисною, витонченою чи особливою не була би їжа – ніяка їжа і ніяке пиття не дають життя, а лише підтримують його.

Отже, сутність почутої нами притчі в нагадуванні: джерелом життя є Бог. Він для нашого земного життя подає те, що необхідне. Він дає людині розум і сили, щоби від світу цього здобувати потрібне: їжу, пиття, одяг, облаштовувати житло. Тіло людини створене Богом із того, що Він взяв від землі, тобто з матеріальних елементів. І тому саме від землі людина отримує плоди, якими насичується. Але земля дає ці плоди не сама собою, а тому, що Бог повелів їй це.

Однак все матеріальне залишається матеріальним. Матерія не здатна стати духом. Тимчасове – не здане через примноження кількості стати вічним, бо не має в собі джерела вічності. Багатство не здане оживити людину – інакше би відомі багатії минулого, фараони й імператори, жили би серед нас і дотепер.

Ось чому слід, вживаючи вираз із притчі, багатіти в Бога (Лк. 12:21). Тобто, користуючись благами, які дає Творець, пам’ятати, що вони – лише Його дар, а не наша власність. Що Бог дає життя, а не їжа і пиття, золото й срібло. Що радість вічного блаженства, яке Бог приготував тим, хто любить Його, хто покладає надію на Нього і виконує Його волю та заповіді – непорівнянно вища і більша, ніж будь-яка земна радість.

Тому, дорогі брати і сестри, користуючись матеріальними благами світу цього, ніколи не маємо забувати, що вони – лише дар Божий. Вони є те, що Господь, як таланти з притчі, дає нам від Своїх щедрот. Закликаючи нас не марнувати їх на тимчасове, але використати для наближення до життя вічного.

Господь закликає нас ті матеріальні можливості, які ми маємо, перетворювати на добрі діла, спрямовувати їх на служіння правді та добру. Бо так матеріальні речі, хоча за своєю природою залишаються тим, чим і були, однак приносять нам інший плід – стають тими скарбами небесними, які Бог закликає збирати.

Бо саме вони, діла віри й любові, спрямовані на славу Божу та на благо ближнім, приносять нам істинну радість і справжню користь. Адже вони наближають нас до Творця, від Якого – життя вічне.»

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/materialne-ne-zdatne-zaminyty-duhovne-a-rechi-svitu-tsogo-ne-mozhut-zaminyty-boga-mytropolyt-epifanij/