13.11 - вшановуємо пам'ять святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського
Розширені новини
13.11 - вшановуємо пам'ять святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського
Святитель Іоан (Іоанн, Іван) Золотоустий (Златоуст, Златоустий), архієпископ Константинопольський – один з трьох Вселенських святителів, разом зі святителями Василем Великим і Григорієм Богословом. Народився в Антіохії орієнтовно в 347 році, в родині військового керівника. Його батько, Секунд, помер незабаром після народження сина, мати, Анфуса, не стала більше виходити заміж і віддала всі сили вихованню Іоана .Юнак навчався у кращих філософів і риторів, з юності звернувся до поглибленого вивчення Священного Писання (Біблії) та практики молитви. Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський, полюбив Іоана як сина і наставив його у вірі та в 367 році охрестив. Через три роки святий Іоан був поставлений на служіння в Церкві Христовій у читця .
Після того як святитель Мелетій був відправлений на заслання імператором Валентом в 372 році святий Іоан спільно з Феодором (згодом – єпископом Мопсуестським) вчився у досвідчених наставників подвижницького життя пресвітерів Флавіана і Діодора Тарсійского. Коли померла мати святого Іоана він прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією».
Незабаром святого Іоана визнали гідним кандидатом для заняття єпископської кафедри. Однак він з смирення ухилився від архієрейського сану. У цей час святий Іоан написав «Шість слів про священство» – велике творіння православного пастирського Богослов’я.
Чотири роки провів святий в працях пустельницького проживання. Два роки святий дотримувався повної безмовності, перебуваючи у відокремленій печері.
Для відновлення здоров’я святий Іоан повинен був повернутися в Антіохію. У 381 році єпископ Мелетій Антіохійскнй посвятив його у сан диякона. Наступні роки були присвячені створенню нових богословських творінь.
У 386 році святий Іоан був хіротонізований єпископом Антіохійським Флавіаном у пресвітера. На нього поклали обов’язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоан виявився блискучим проповідником, і за рідкісний дар богонатхненного слова отримав від пастви найменування «Золотоуст». Дванадцять років святий при скупченні народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді щодня, проповідував у храмі потрясаючи серця слухачів.
У пастирській ревності для найкращого засвоєння християнами Священного Писання святий Іван звернувся до герменевтики – науки про тлумачення Слова Божого. Він написав тлумачення на багато книг Священного Писання (Буття, Псалтир, Євангелія від Матвія і Іоанна, Послання апостола Павла) і безліч бесід на окремі біблійні тексти, а також повчання на свята, в похвалу святих і слова апологетичні (проти аномеев, іудействуючих і язичників). Святий Іоанн як пресвітер ревно виконував заповідь піклування про бідних: при ньому Антиохійська Церква живила кожен день до 3000 дів і вдовиць, не рахуючи ув’язнених, подорожніх і хворих. Слава чудового пастиря і проповідника зростала.
У 397 році, після кончини Константинопольського архієпископа Нектарія, святий Іоан Златоуст був викликаний із Антіохії для посадження на Константинопольську кафедру. У столиці святий архіпастир не міг проповідувати так часто, як в Антіохії. Безліч справ чекало вирішення святителя, він почав з головного – з духовного вдосконалення священства. І тут кращим прикладом був він сам. Засоби, які призначалися для архієпископа, святий звернув на утримання кількох лікарень і двох готелів для прочан. Архіпастир задовольнявся мізерною їжею, відмовлявся від запрошення на обіди. Ревнощі святителя до утвердження християнської віри поширювалася не тільки на мешканців Константинополя, а й на Фракію, включаючи слов’ян і готів, Малу Азію і Понтійску область. Святий Іоан направляв ревних місіонерів в Фінікію, Персію, до скіфів, писав послання до Сирії, щоб повернути Церкві маркіонітов, і домігся цього. Багато праць поклав святитель на влаштовування благоліпного Богослужіння: склав чин Літургії, ввів антифон спів за всенічною, написав кілька молитов чину Єлеопомазання (Маслособорування).
У березні 404 року відбувся неправедний собор, який постановив вигнати святого Іоана. Під час вигнання його зі столиці, пожежа перетворила на попіл будівлю сенату, почались спустошливі набіги варварів, а в жовтні 404 року померла Євдоксія. Навіть язичники бачили в цих подіях Небесне покарання за неправедне осудження угодника Божого.
Перебуваючи у Вірменії, святитель Іоанн намагався зміцнити своїх духовних чад. У численних листах (їх збереглося 245 ) єпископам Азії, Африки, Європи і своїм друзям у Константинополі, він утішав страждаючих, наставляв і підтримував своїх прихильників. Взимку 406 року святий був прикутий до ліжка хворобою. Але вороги його не заспокоїлися. Зі столиці прийшов наказ перевести його в глухе місце Пітнус (Піцунду, в Абхазії). Виснажений хворобами святитель у супроводі конвою три місяці в дощ і спеку здійснював свій останній перехід. У Команах сили залишили його. У склепу святого Василіска, втішений явищем мученика («Не сумуй, брат Іоанн ! Завтра ми будемо разом»), причастившись Святих Таїн, вселенський святитель зі словами «Слава Богу за все!» відійшов до Господа 14 вересня 407 року. Окрім 14 вересня Свята Церква шанує дні пам’яті Іоанна Златоуста 27 січня, в день перенесення мощей, і 13 листопада. Цікаво, що Святитель Іоанн Златоуст помер 14 вересня 407 року, але, заради свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, пам’ять святителя перенесена на 13 листопада. Також Іоан Золотоуст особливо шанується 30 січня в день пам’яті Трьох Вселенських святителів – разом зі святителями Василем Великим і Григорієм Богословом.
Святитель Іоан Золотоуст був похований в Команах.