9 листопада - неділя 22-га після П'ятидесятниці. Притча про багача і Лазаря
У людському житті ми дуже часто замислюємося над тим, що маємо, лише тоді, коли вже втрачаємо. Але є велика різниця між тим, що матеріальне, і тим, що належить до духовного, нематеріального. Саме про це нагадує нам сьогоднішня євангельська притча про багача і Лазаря.

З євангельського опису бачимо, що багач був людиною заможною й шанованою — він одягався у порфіру та вісон, тобто у найдорожчі тканини того часу, а бідний Лазар лежав біля його воріт, бажаючи хоча б крихт із його столу. Проте після смерті їхні місця міняються: багач опиняється в аду, а Лазар — на лоні Авраамовім. Чому ж така різниця?

Багач пізнає справжній сенс життя лише після смерті. Він розуміє, що не багатство, не розкіш, не кількість речей визначають вартість людини перед Богом, а її серце, її духовний стан. Адже головне — це живий зв’язок із Богом і любов до ближніх. Саме це є справжнім скарбом, який не знищується часом і не забирається зі смертю.

На Страшному суді кожен із нас дасть відповідь за те, яке місце у нашому житті займав Бог, і як ми ставилися до людей поруч із нами. Авраам говорить багачеві, що навіть якщо хтось із мертвих воскресне, ті, хто не слухає Божого Слова, не навернуться. Цими словами Христос показує нам, що чудес замало — потрібно живе серце, відкрите для віри.

Господь Своїм прикладом указує нам шлях спасіння. Це не шлях до накопичення матеріального, а шлях внутрішнього перетворення — любові, милосердя, щирої молитви та співчуття. Бо саме в цьому полягає справжнє життя душі.

Кожна людина унікальна, але для кожного Бог відкрив один і той самий шлях — шлях спасіння. І щоб ми могли його побачити, Христос Сам став людиною, показавши нам, що жоден не позбавлений надії на вічне життя. Для нашого спасіння Бог зробив усе, що потрібно. Тепер залишається наша частина — відповісти на Його любов власними вчинками, вірою та добрими ділами.

Справжнє життя не вимірюється тим, що ми маємо, а тим, ким ми є перед Богом. Нехай наше серце буде відкрите для любові, щоб у кожній людині ми могли бачити образ Божий. І тоді навіть у нашій немочі засяє сила Божа, бо там, де є любов і віра, там уже починається Царство Небесне.