Чому москва в істериці через події в Ізнику (Нікеї)? Або як руйнується «третій Рим»?московський патріархат знову вибухнув «викривальними» текстами після спільних екуменічних подій Патріарха Варфоломія і Папи Римського у стародавній Нікеї.

Чому ж так? Чому щоразу, коли Церква на світовому рівні робить крок до діалогу, москва входить у стан істерики, рве сорочку і кричить про «унію» і «зраду»?

Причина дуже проста: руйнується один із останніх міфів, на яких стоїть «русский мир» - міф про те, що тільки москва є «єдиним хранителем Православ’я» і «законним центром світу». Ізник став ударом не по «догматах» - а по московських амбіціях.

москва боїться того, що світове християнство може говорити і діяти без неї. Подивімося правді в очі: РПЦ не може змиритися з тим, що:
• Вселенський Патріарх - не її «філія».
• Православний світ має власний голос, незалежний від Кремля.
• Католики та православні можуть вести діалог без того, щоб питати дозволу в москви.

Саме тому будь-яка зустріч, будь-яка спільна молитва, будь-яка екуменічна подія автоматично викликає в них паніку. Бо що тоді? Тоді московський патріархат перестає бути «третім Римом», на роль якого сам себе призначив.

Вони бояться, що стає очевидним: розкол у Православ’ї - справа рук саме москви. У всіх маніпулятивних текстах РПЦ повторюється один і той самий рефрен: «Варфоломей винен у розколі». Але світ бачить інше:
• хто благословляв війну;
• хто зруйнував єдність через політичні амбіції;
• хто вводив паралельні структури, шантажував Церкви, накидав «канони по-російськи»;
• хто знехтував соборністю заради імперської геополітики.

Ізник - це дзеркало, в яке москва не може дивитися, бо в ньому видно, що проблема не у Вселенському Патріархаті, а у власній токсичній еклезіології «першого без другого».

Для московської риторики типово: усі, хто з ними не погоджується - «єретики», «зрадники», «лжепророки».

Така логіка працює тільки тоді, коли:
• віряни ізольовані,
• інформація контрольована,
• решта світу подається як «ворожий Захід».

Але Ізник показує, що світове християнство хоче і може шукати єдності, поваги і співпраці - без московських міфів про «обрітєніє істіни только у нас». І це для них страшно.

Вони бояться діалогу, бо діалог - це світло, а світло руйнує ідеологічну темряву.

«РПЦ проти екуменізму» - це не про догмати, а про контроль, бо там, де є: відкритість, міжнародні зустрічі, богословський обмін, взаємна повага - там немає місця імперській картинці світу, яку вони роками вибудовували.

Екуменізм - не загроза вірі.
Екуменізм - загроза русскому міру.

Вони бояться, що віра перестане бути інструментом політики. Кремль десятиліттями використовував РПЦ як «церковну гілку державної влади». Будь-який рух у світовому християнстві, який не контролюється, не погоджений, не вкладається у російські імперські схеми - руйнує цю модель.

Ізник - символ того, що Православ’я живе поза Кремлем, і це для них удар.

І головне: москва боїться, що правда про Церкву стане очевидною простим людям, бо коли віряни бачать Вселенського Патріарха, який служить, молиться і говорить про мир, Папу, який простягає руку діалогу, богословів, які спільно згадують Нікейську спадщину - вони починають порівнювати.

І ось це порівняння москва боїться більше за все. Бо правда болюча, там - шлях діалогу, тут - шлях імперії, і тому кожна така подія - це нервовий зрив у москві.

Бо вона нагадує: світ не крутиться навколо РПЦ, православ’я - не російська власність, християни можуть бути єдиними без російського контролю, а майбутнє Церкви формується не в Кремлі, а в свободі й любові.

Михайло Тищук