СамарянкаЄвангеліє не повідомляє нам імені жінки-самарянки, але Передання Церкви його
зберегло, і ми називаємо її грецькою — Фотіні, українською — Світланою, на
кельтських мовах - Фіоною, іншими західними мовами - Клер. І всі ці імена
кажуть нам про одне: про світло. Зустрівши Господа Ісуса Христа, вона стала світлом,
у світі сяючим, світлом, яке просвітлює тих, хто зустрічається з нею.
Кожен святий дається нам як зразок і як приклад. Ми не завжди можемо конкретно
повторити дії святого, ми не завжди можемо наслідувати його шлях від
землі на небо. Але від кожного святого ми можемо навчитися двох речей. Одне, що це
силою благодаті ми можемо досягти того, що по-людськи здається неможливим: стати
Людиною за образом і подобою Божою, і в цьому тьмяному, трагічному світі,
що під владою брехні лежить, бути словом правди, знаменням надії, впевненістю,
що Бог може перемогти, якщо тільки ми дамо Йому доступ до нашої душі і нашого життя.
Насамперед до нашої душі, бо, якщо Царство Боже не оселиться в нас, якщо Бог
не запанує в нашому розумі й серці, ніби пожежею спалюючи все, що негідне і нас
самих і Його, ми не можемо сяяти Божим світлом на навколишній світ.
І друге, чого можуть навчити нас святі, — це зрозуміти, що каже нам їхнє ім'я.
Самарянка сьогодні каже нам про світло. Христос сказав, що Він – Світло світу, Світло,
Що просвітлює кожну людину; і ми покликані дати в наших душах, у наших умах і
серцях, у всій нашій істоті притулок цьому Світлу, щоб у нас і через нас могло
виповнитись і стати реальністю слово, сказане Христом: "Так нехай просвітиться світло ваше
перед людьми, щоб, вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на Небі ".
Тільки бачачи, як ми живемо, тільки по наших справах люди можуть повірити, що світло
- є світло Боже; не за нашими словами — хіба що наші слова — слова такої ж
правди та сили, як слова Апостолів чи навіть Самого Христа. Тому замислимося,
кожен із нас, про значення нашого імені та про те, як стати тим, чим ми названі.
Самарянка прийшла до криниці не з духовних міркувань: вона просто прийшла, як
приходила щодня, щоб набрати води, і зустріла Христа. Кожен із нас
може зустріти Христа на кожному кроці життя, коли ми зайняті найбуденнішими
справами, якщо тільки серце наше налаштоване правильно, якщо ми готові до того, щоб
прийняти благовістя, почути і ставити питання! Тому що самарянка ставила
Христові питання; і те, що вона почула у відповідь, настільки перевершувало її питання, що
вона впізнала в Ньому пророка, а потім і Христа, Спасителя світу.
Але світло не можна ховати під спудом; виявивши, що Світло прийшло у світ, що слово
Божественної правди звучить тепер серед людей, що Бог серед нас, вона залишила всі
земні турботи і кинулась бігом розділити з іншими радість, подив про те, що вона
знайшла. Спочатку вона розповіла їм, чому вона повірила, і коли, можливо,
цікавість, а може, і переконлива сила її слів і та зміна, яку вони в
їй самій могли бачити, привели їх до Христа, вони переконалися й самі й сказали їй:
Тепер ми віримо не тому, що ти нам розповіла, тепер ми самі бачили, самі
чули...
Ось чому самарянка вчить усіх нас: щоб у будь-яку мить нашого життя, за
найневигадливішими заняттями, ми були б такими відкритими, щоб прийняти Божественне
слово, бути очищеними його чистотою, бути освітленими Божественним світлом і
прийняти його в глибини нашого серця, прийняти його всім нашим життям, так щоб люди,
бачачи, чим ми стали, могли повірити, що Світло прийшло у світ.
Молімося до самарянки, щоб вона навчила нас, і привела нас за руку до
Христа, як вона сама прийшла до Нього, і навчила служити Йому, як вона послужила Йому, ставши
спасінням для всіх, хто був навколо неї. Амінь!
митрополит Антоній