11 червня - День пам'яті святителя Луки Кримського 11 червня 65 років тому відійшов у вічність святитель Лука (Войно-Ясенецький), архієпископ Сімферопольський і Кримський. Він є визначною особистістю своєї епохи в історії Церкви. А ще він був видатним хірургом, вченим зі світовим ім'ям, професором, доктором медицини, автором 55 наукових праць з хірургії, фізіології та анатомії, першовідкривачем в хірургічному лікуванні гнійних ран. Його життєвий шлях – приклад плідного поєднання християнської віри та науки, він був справжнім лікарем людських душ і тіл.

Валентин Войно-Ясенецький народився в квітні 1877 року в Керчі (Крим), в родині аптекаря. Його батько був римо-католиком, мати – православною. З Криму сім’я переїхала до Києва, де він провів свої молоді роки. Спершу хотів стати художником, але Бог покликав його до медицини: він вступив і згодом блискуче закінчив медичний факультет Київського університету (нині Національний медичний університет імені О.О. Богомольця).

Під час російсько-японської війни він працював завідувачем хірургічного корпусу в Читі, набував першого хірургічного досвіду. Повернувшись, працював земським лікарем, проводячи багато складних операцій на різних органах. Хірургічна діяльність його була унікальною: за свідченнями очевидців, всі його операції були успішними, незважаючи на найскладніші обставини, такі як війна, заслання і відсутність якісних хірургічних інструментів.

Покликання його до священства було незвичайним, а життя в священному сані – сповненим страждань. Коли дружина померла від туберкульозу, в нього залишилось четверо дітей. Згодом, єпископ Ташкентський Іннокентій, вражений від переконливого публічного диспуту віруючого професора медицини з атеїстами, закликав його: «Професоре, Вам треба стати священником!». Лікар цей заклик прийняв без вагань: 1921 року прийняв чернецтво з іменем Луки – на честь лікаря, євангелиста і художника святого Луки, і був висвячений в сан священника, а через два роки – на єпископа.

Своє рішення про священство шанований професор прийняв якраз в час розпалу жорстоких репресій і гонінь на Церкву. Тож з єпископської хіротонії Луки починаються 11 років його ув’язнень, допитів і заслань. «Куди б мене не відправили, Бог є всюди» – говорив Лука, і, дійсно, Бог уберігав його, адже під час його заслання тисячі священнослужителів були розстріляні, закатовані, вбиті.

Навіть у найскладніших обставинах Бог діяв через Луку. Якось єпископа зі злим наміром кинули в камеру до рецидивістів, на совісті яких було багато забраних життів. У перший день в єпископа відібрали їжу, він сидів у кутку і молився. На другий день він уже їв і розмовляв з усіма, а на третій – всі молилися з ним. Його випробовували і «конвеєрним допитом», який тривав цілодобово. Чекісти змушували Луку зізнатися в шпигунстві, допитували по черзі і не давали йому спати ні вдень, ні вночі, примушували весь час стояти і обливали голову холодною водою. Допит тривав 13 днів і ночей, і Луці довелося зазнати його двічі. Він, з Божою допомогою, витримав.

Коли на території Радянського Союзу розпочалась Друга світова війна, святитель Лука перебував на засланні в Сибіру. Він направив до Москви телеграму з проханням відправити його на фронт як хірурга, а після війни він буде готовий знову повернутися у заслання. Так і сталося, і його відправили на фронт, де він успішно здійснював титанічну хірургічну працю і врятував дуже багато життів.

До 1914 року Лука Войно-Ясенецький вже мав 15 наукових праць, зокрема про способи анестезії. Його монографія «Місцева анестезія» була відзначена премією Варшавського університету. За іншу відому в медицині працю, яка вважається бестселером в галузі хірургічного лікування гнійних ран («Нариси гнійної хірургії») Войно-Ясенецький отримав визначну нагороду – державну премію І ступеня. Присудження такої державної нагороди людині, яка вже 25 років була священнослужителем, було справжнім нонсенсом радянської історії! 70 % цієї великої премії він пожертвував дітям-сиротам, які втратили батьків через війну, а решту пожертвував для Церкви.

На Кримську землю архієпископ Лука прибув у 1946 році. Тут його зустріли закриті храми, післявоєнна розруха, цілковита бідність народу, відсутність освічених православних священників. Багато фізичних і духовних сил доклав владика Лука, щоби відродити повноцінне храмове життя єпархії, розбудувати церковну місію та християнське просвітництво. При цьому святитель Лука не залишав медичної практики, консультуючи та оперуючи в Сімферопольському військовому госпіталі.

Земне життя архієпископа Луки завершилось 11 червня 1961 року, тоді був день Всіх святих. Поховали його в Сімферополі на цвинтарі біля храму Всіх святих, а пізніше його мощі були перенесені до сімферопольського Свято-Троїцького собору. У 2000 році святитель Лука був канонізований, а його шанування поширилося далеко за межі краю, де він служив.

У молитві вшануймо пам՚ять святителя Луки, архієпископа Сімферопольського і Кримського! Нехай його життєвий приклад надихає і кожного з нас творити добро попри всі негаразди і випробування у власному житті.