Який гріх найбільшийКоли ми говоримо про те, що є гріхи найбільші, найтяжчі, то, очевидно, маємо на увазі, що є й гріхи маленькі, незначні, дрібні. Як люди їх розрізняють? За наслідками, за мірою завданої шкоди, за впливом на оточення чи на власну душу?

Щоби розібратися з такими запитаннями і зрозуміти, який гріх все-таки є найбільш небезпечним, спершу згадаємо: що є гріхом?

Гріх (грецькою «ἁμαρτία» - амартіа) буквально означає «невлучення в ціль, промах, помилка». Тобто, гріх є тим хибним проявом людських можливостей, який не відповідає меті існування людини, суперечить її призначенню як творіння Божого: прагнути богопізнання, досконалості та єднання з Господом. Причому, гріх – це не лише дія, гріховними можуть бути і намір, і думка, і бажання, і потяг, і навіть бездіяльність.

Будь-який гріх віддаляє людину від Бога, а відтак – наближає до смерті духовної й вічної муки. Всякий гріх є злочином перед Богом: «Усякий, хто чинить гріх, чинить i беззаконня; i гріх є беззаконня» (1 Ін. 3: 4). Водночас «міру» тяжкості гріха найчастіше встановлює людина сама для себе: багато гріхів людям здаються незначними в силу того, що вони з ними попросту звиклися, не помічають, приховують, виправдовують, порівнюють з іншими, чужими гріхами, які нерідко видаються значно «більшими» за власні.

Такі «малі» гріхи є дуже небезпечними, бо, не прагнучи з ними боротися, не бачачи небезпеки, людина схильна з ними миритися, співіснувати, повторювати їх, нагромаджувати, укорінювати.

Святі отці звертали особливу увагу на духовні наслідки гріхів. Християнство вважає смерть душі страшнішою за тілесну смерть, бо передбачає вічні страждання без можливості спасіння і благого життя вічного. В цьому сенсі ті гріхи, що, за відсутності справжнього каяття та виправлення, ведуть людську душу до вічної загибелі, є найтяжчими. Звідси нерозкаяний гріх – смертний гріх.

У Священному Писанні наводяться слова Господа нашого Ісуса Христа: «Всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому» (Мф. 12: 31 – 32). Тож маємо розуміти, що богохульство, наполегливий опір Богові, відкидання благодаті Святого Духа, відтак – хула на Духа Святого є гріхом, що не проститься людині.

Окремо варто звернути увагу ще на деякі гріхи, які є тяжкими. Серед них – самогубство, яке найчастіше спричинене невір՚ям, духовною порожнечею, розпачем, зневірою. Добровільне позбавлення себе життя завжди сприймалося як важкий гріх, який Церква на землі вже не може відпустити (бо всякий гріх відпускається тільки при покаянні). Самогубство, вчинене обдумано і свідомо, а не у стані безумства, Церква визнає таким самим важким гріхом, як і відбирання життя в іншого (убивство). Але якщо вбивця забирає життя іншого, то самогубець позбавляє життя не лише тіло, а й губить свою душу.

Ще одним тяжким гріхом є гординя, пиха. Вона підступна і найнебезпечніша з усіх пристрастей, виявляється як егоїстична замкненість на собі, на власних бажаннях і на силі їх здійснити. Гординя є родоначальницею всіх гріхів, бо саме вона найвищого з ангелів перетворила на сатану. Через його гординю та бажання бути богом без Бога – гріх і зло увійшли у світ. Гординя – це зрада Божої любові, відмова від миру з Богом, підміна Бога ідолами та іншими предметами обожнення. Це підміна віри в Бога – вірою в самого себе, вчення Божого – своїми судженнями, а правди Божої – власною ситуативною оцінкою, розумінням, поглядом. Гординя добре маскується, викликає почуття недооціненості, жалю до себе, спонукає до самоствердження. Людина, вражена гординею, часто виправдовує шляхи досягнення своєї мети будь-якими засобами, вона вибілює свої гріхи, вчинки і методи. Горда людина – супротивник Богові, співпричасник дияволу. І тому гординя теж є великим гріхом.

Загалом, усякий гріх є небезпечним, бо веде до віддалення від Бога, до рабства злу. Тому всякого гріха слід остерігатися та бути духовно тверезими і пильними, щоби не допускати їх. Але якщо людина оступилася і впала, то слід підійматися, виправлятися, слід йти назустріч до Бога, маючи в серці розкаяння та бажання виправити вчинене зло. І Господь не відкине нас. Бог простить і допоможе відновитися, якщо ми будемо каятися щиро і виправлятися через діяльну переміну свого життя!