Усікновення глави Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана

11 вересня 2011 року Православна Церква вшановує Усікновення глави Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.
Про Святого Пророка Іоанна віщував пророк Ісайя, що він прийде приготувати дорогу грядущому Господу. За свідченням святого євангеліста Луки, народження Пророка й Хрестителя Іоанна було сприйнято всіма близькими людьми з радістю і надією на спасіння.
Про нього сам Христос говорив, що з усіх народжених на Землі він — найбільший. Він суворий подвижник. Життя його — суцільний подвиг. Він живе в пустелі. Харчується тільки диким медом і акридами. Він не п’є вина. Він у подвизі усамітнення готує себе для великої справи — приготувати серця й уми людей до прийняття Христа Спасителя. Бог благоволив вибрати Предтечею обіцяного Месії саме його — великого Пророка, сильного духом подвижника, земного ангела, світоча Світла, ангела у плоті.
Предтеча Іоанн з усією ревністю проповідує покаяння, запальним своїм словом навертає уми й серця заблудлих іудеїв, викриває в гріхах і пороках як простих людей, так і сильних світу цього; тих, хто покаявся, хрестить у водах Йордану. Він, викривач неправди, мученицьки постраждав за правду. Церковна іконографія зображає Предтечу першим, після Богоматері, яка стоїть поряд із Христом Спасителем, Царем Слави, в постійній молитві за світ і людей. Він — останній пророк Старого Завіту й перший пророк-мученик Нового Завіту, найближчий друг Христа.

Детальніше...

Усікновення глави Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана

11 вересня 2011 року Православна Церква вшановує Усікновення глави Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.
Про Святого Пророка Іоанна віщував пророк Ісайя, що він прийде приготувати дорогу грядущому Господу. За свідченням святого євангеліста Луки, народження Пророка й Хрестителя Іоанна було сприйнято всіма близькими людьми з радістю і надією на спасіння.
Про нього сам Христос говорив, що з усіх народжених на Землі він — найбільший. Він суворий подвижник. Життя його — суцільний подвиг. Він живе в пустелі. Харчується тільки диким медом і акридами. Він не п’є вина. Він у подвизі усамітнення готує себе для великої справи — приготувати серця й уми людей до прийняття Христа Спасителя. Бог благоволив вибрати Предтечею обіцяного Месії саме його — великого Пророка, сильного духом подвижника, земного ангела, світоча Світла, ангела у плоті.
Предтеча Іоанн з усією ревністю проповідує покаяння, запальним своїм словом навертає уми й серця заблудлих іудеїв, викриває в гріхах і пороках як простих людей, так і сильних світу цього; тих, хто покаявся, хрестить у водах Йордану. Він, викривач неправди, мученицьки постраждав за правду. Церковна іконографія зображає Предтечу першим, після Богоматері, яка стоїть поряд із Христом Спасителем, Царем Слави, в постійній молитві за світ і людей. Він — останній пророк Старого Завіту й перший пророк-мученик Нового Завіту, найближчий друг Христа.
Про його страшну мученицьку смерть докладно розповідається у Євангелії від Марка. Цар Ірод, у часи правління якого жили Іоанн Хреститель та Ісус Христос, першу свою дружину вигнав і незаконно жив із жінкою свого брата Филипа. Святий Іоанн Предтеча прилюдно ганив Ірода за його гріхи. Цар боявся Іоанна, бачачи в ньому людину праведну й святу, у деяких випадках прислухався до його порад. Але тут справедливі нарікання Предтечі особливо не подобалися Іродіаді, колишній дружині Филипа, яка давно мала намір убити Іоанна. Вона помстилася йому в дуже нечесний спосіб.

На день народження Ірода скликали багато гостей, були співи й танці. Донька Іродіади танцювала так прекрасно, що зачарувала всіх, а особливо — іменинника. За задоволення, яке вона подарувала своїм танцем, цар пообіцяв їй усе, чого дівчина попросить. За настановою підступної матері донька попросила, аби їй піднесли на блюді голову Іоанна Хрестителя.

Біблійний переказ оповідає, що Ірод дотримав свого слова... А голова Іоанна навіть на полумиску продовжувала твердити: «Негоже тобі мати жінку брата твого».
Церква вірить в його молитви і звертається до них. Коли ми, віруючі, відзначаємо те чи інше християнське свято, молитовно вшановуємо того чи іншого Божого угодника, ми не тільки віддаємо йому хвалу і прохання, але й намагаємося, чи, принаймні, повинні намагатися наслідувати його. Кращим даром святому, якого прославляємо, буває наше прагнення наслідувати чесноти його, наслідувати його віру, надію і любов.