Пресвітер Тертуліан ( II-III ст.).
Вчення святої Церкви про Різдво Христове
„Любов Божа до нас відкрилася в тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми одержали життя через Нього” (1 Івана, 4:9). „Невимовний, нетлінний, незбагнений, неосяжний Бог благозволив стати людиною” (Івана Злат.) „Слово стало тілом і перебувало з нами, і ми бачили славу Його” (Івана 1:14) — звіщає ап. Іван Богослов і в соборному посланні пише християнам: „Про слово життя ми свідчимо і звіщаємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилося нам” (1 Івана, 1:1 -2). „Вічно сущний приймає на Себе тілесне народження, повертаючи нас від смерті до життя” (св. Григорій Нісський), „Носила Марія Немовля, Вишній став Немовлям, немічним було тіло його у лоні, але — не сила”. Як Бог, Він давав Марії молоко, а як людина, годувався молоком її. Носили його руки її, тому що зменшив Він могутність Свою” (преп. Єфрем Сирін).
„Того, Кого носять херувими, носять долоні Марії; Бога, котрий нічим не обіймається, обгортає і носить Марія; Цар, перед Яким тремтять ангели, лежить на грудях Діви, і Вона обіймає його і цілує, як Немовля” (преп. Єфрем Сирін).
Улюблені брати і сестри! „Своїм втіленням, очоловіченням Бог вступає з нами в друге спілкування, набагато чудесніше за ‘перше” (св. Григорій Богослов).
Створитель наш і Творець Бог узяв від Богородиці тіло і всю Свою Божественну Іпостась з’єднав з нашим єством, і це людське єство, не змішуючи, сполучив із Своєю істотою, зробив наше єство Своїм власним, непорушно і незмінно став довершеною людиною” (преп. Симеон Новий Богослов). Принизивши Себе, прийнявши вигляд раба, Він сходить до співрабів, приймає на Себе чужу подобу, представляючи в Собі усього мене і все моє (св. Григорій Богослов).
Чому втішився Син Божий? Нащо піддав Він Себе такому безмірному самоприниженню? Самоприниження Єдинородного Сина Божого, від Вифлеємських ясел аж до Христа на Голгофі, мало своєю метою відкуплення людини, нове духовне народження ЇЇ та спасіння. Син Божий, ставши справжньою людиною, став Сином людським для того, щоб людина з’єдналася з єдинородним Сином Божим і, одержавши всиновлення, освятилася і стала Сином Божим по благодаті.
„Коли б тлінна і смертна людина не з’єдналася з нетлінним і безсмертним, то люди ніяк не змогли б наслідувати нетління і безсмертя. Тому Синові Божому, як посередникові між Богом і людьми, належало через своє споріднення з Тим і другими привести обох у дружність і згоду і представити Богові людину, а людям — відкрити Бога. Христос Спаситель і зробив так, що і Бог сприйняв людину, і людина віддалася Богові” (св.Іриней Ліонський).
„Світло від Світла прийшло до нас і, осяявши нас, привело до Світла. Зійшов до нас, ставши подібним до нас, щоб і нас зробити подібними до Себе. Безсмертний зійшов до смертних і, зробивши їх безсмертними, відійшов знову до Свого Отця” (Єфрем Сирін).
„Господь наш Ісус Христос на те прийшов на землю, щоб змінити, преобразити, оновити людське єство і цю душу, через провину, повалену гріховними страстями, створити знову, розчинивши її власним Своїм Божественним Духом. Він прийшов на те, щоб віруючих в Нього зробити новим розумом, новою душею, новими очима, новим слухом, новими людьми, „помазавши їх світлом Свого відання, щоб влити в них вино нове, тобто Духа Свого Божественного (преп. Макарій Єгип. Бес. 44).
Через втілення Бога на землі, людина, що була після свого гріхопадіння рабом диявола і гріха, віддаленого від Бога, ворогом Божим, — оновлюється, стає причасником Божого Єства, примиряється з Богом в тілі возлюбленого Сина Божого і вступає в найтісніше єднання з Богом. Відкупитель Господь зруйнував рабство людини гріха: в кожному віруючому Він знищує уявну нездоланність гріховних страстей, скеровує і утверджує волю людини на самовідданість, умиротворяє її совість, запалює жадання подвигів добра. В цьому – таємниця викуплення людей Сином Божим, Який „виснажив у Собі наше найгірше, щоб, з’єднавшись з Ним, ми прилучилися до властивого Йому” (св. Григорій Богослов, Сл. 4).
„Нетлінний Син Божий через тлінне тіло Своє був даний в жертву, щоб відкупити праведних від тління. Він є і жертва і пожива через причастя пречистих Тайн, у ньому, з’єднуючись з причасником, Він оновлює Його і відтворює знову і невимовною силою творчого Божества щиросердо сполучає з Собою і Собою проникає, то є, робить Сином Божим через благодать” (преп. Симеон Новий Богослов, Сл. 37).
Втілившись і очоловічившись, Син Божий у всьому був подібний нам, крім гріха. Послушність, терпіння, смирення, лагідність, милосердя, любов до людей, молитва, — все це здійснено Христом для того, щоб навчити нас чеснот довершеності, навчити нас перемагати гріховне нечестя: жорстокість, жадність, хитрощі, неправду, лицемірство, зневагу, поневолення людини людиною, егоїзм, себелюбство. Христос, за допомогою тіла, звершив діла Божі, ділами давав пізнавати і Себе — Сина Божого, і Отця Свого. Він страждав від людської ворожнечі, злоби, заздрості, зневаги людської гідності, від жорстокосердості; віддав Себе на хресні муки добровільно, виявив найбільшу любов до людей.
Він помер на хресті не тому, що мав смертну природу, а на те Він і прийняв цю природу, щоб постраждати й померти в ній для спасіння людей, щоб упевнити всіх у воскресінні тіла та вічному житті. Померлий на хресті і похований Христос Господь воскрес із мертвих і цим дарував людям певність у воскресінні з мертвих та вічному житті. В Ньому явлено було людям вічне життя: Своєю смертю Він подолав смерть.
Відійшовши у славі до Отця, Христос надав тим, хто вірує і любить Його, право стати дітьми Божими, спадкоємцями вічного блаженства в Царстві Отця Свого. „Христос прийняв найгірше, щоб дати нам найкраще; зубожів, щоб нам збагатитися Його вбогістю; прийняв образ раба, щоб ми одержали волю; зійшов до нас, щоб ми вознеслися до Нього; був спокушуваним, щоб ми перемогли; потерпів безславність, щоб нас прославить; вмер, щоб нас спасти; вознісся, щоб прилучити до Себе нас, які плазували в гріховному падінні” (св. Григорій Богослов, 1).
„Діва сьогодні Найвищого народжує, і земля вертеп Неприступному приносить”… (кондак…). Що є гірше за вертеп? Що є смиренніше за пелени, в яких засяло Божества Твого багатство”. За словами Івана Златоустого Господь ніби так говорить Адамові: „Ти бажав стати тим, чим не міг бути; Я хочу стати людиною і можу це зробити; ти бажав рівності з Богом, Я стаюсь рівним людині. Ти схотів стати Богом, і Я не гніваюсь за це, бо Я хочу, щоб ти прагнув боговірності, але ж Я обурююсь тим, що ти схотів украсти гідність, всупереч волі Владики. Ти забажав стати Богом і не зміг, Я стаю людиною і неможливе роблю можливим”.
І додає Златоустий: „А що Господь прийшов ради бажання дати людині боговірність, про це Він Сам свідчить, коли вкупі з апостолами їв Пасху; коли перед Ним, що живить увесь світ, лежала трапеза і Він говорив апостолам: „Дуже хотів Я їсти з вами цю Пасху” (Луки 22:15).
Чи заздрив Я твоїй боговірності? Ти хотів украсти Моє і не міг; Я беру твоє, тому що можу”. „Христос навчає людину, а потім оновлює її, стає і Посередником і Поручителем, передає те, що від Бога людям, а те, що від людей, — Богові. Він ніби так говорить людям: „Не майте сумніву, що є воскресіння. Я — поручитель в цьому. Я беру ваше тіло і віддаю його на смерть; якщо Я не відновлю його— не вірте Мені”. З другого боку, Христос і Бога схиляє до примирення з людьми, кажучи так: „Я берусь бути представником людини. Я оновлю її, вона відмовиться від помилки і взнає істину; прийми Мене посередником за людей для того, щоб і самі люди прийняли Мене посередником Твоєї сили” (Іван Златоуст 8:888).
„Посередницею між Богом і людьми поставлена віра в Спасителя - Єдинородного Сина Божого, щоб Бог, замість усього іншого, приймав саму цю віру, знаючи, що ми вбогі і нічого не можемо принести Йому для свого спасіння, крім однієї віри, і за цю єдину віру, щоб милував нас і подавав нам прощення гріхів та визволення від смерті й тління” (преп. Симеон Новий Богослов, Сл. 35).
„Те і було метою і кінцем всього втіленого піклування Христового, щоб віруючі в Христа, як Богочоловіка, приймали Духа Святого в душі свої, щоб цей Дух Святий був душею віруючих, щоб силою благодаті Св. Духа люди переплавлялися, перетворювалися і освящалися в розумі, совісті і почуттях так, щоб потім вони не мали в собі розтлінного життя” (преп. Симеон Новий Богослов, Сл. 38).
«Тепер у Христі Ісусі, - пише св.апостол Павло, ви, що були колись далекими, стали близькими Кров’ю Христовою. Бо Він є — мир наш, який зробив з двох одно і зруйнував перепону, що стояла в середині, скасувавши ворожнечу Тілом Своїм… і, прийшовши, благовіствував мир вам, далеким і близьким, бо через Нього обоє маємо доступ до Отця в одному Дусі. Отже, ви уже не чужі, і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові” (Єфес.2:13- 15; 17-19). „Всі бо ви — сини Божі по вірі в Христа Ісуса” (Гал. 3:26).
Браття й сестри! „Немає іншого імені під небом, даного людям, що ним належало б нам спастися”, — говорить св. Апостол Петро (Діяння 4:12). Христос визволив людину від рабства гріха, тепер від людини залежить вірою в Христі і сповіданням його очиститися від гріхів покаянням, наблизитися до Бога, одержати благодать Святого Духа і, завдяки їй, відродитися, стати богоподібним і Сином Божим по благодаті” (преп. Симеон Новий Богослов, Сл. 64).
Сповнені радістю, принесімо Христу Спасителю наші душі в повноті смирення й безмежної любові; в своїх серцях дамо місце Спасителю нашому, що полюбив нас животворною Божественною любов’ю. Душа людська — дорогоцінний скарб, ради спасіння її для вічного життя і прийшов на світ Господь наш Ісус Христос, через Нього „Ми, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом… і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої” (Рим. 5:1-2).
Піднесімо ж щиру, сердечну молитву Спасителю нашому, Богові любові й миру, Який у вертепі народився і в яслах ліг, щоб принести на землю мир і благовоління між людьми. Помолімось, щоб мир Божий, що перевищує всякий розум, вселився в серцях людей нашої планети — землі, щоб назавжди згасло на ній полум’я незгод, щоб остаточно зникли на ній, як позорище, рабство і поневолення людини людиною, так і усяка ворожнеча, егоїзм багатіїв і знедолення вбогих; щоб усі люди, діти Єдиного Отця Небесного, в братньому єднанні, досягли височини Христової любові, в якій „Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися” (Пс.84:11).
Підготував протоієрей В. Сокальський
На фото: Вифлеєм. Різдво у храмі Різдва Христового
Джерело:
Вчення святої Церкви про Різдво Христове
