Тропар, глас 1: Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас — оселю Твою.
Величання: Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Святий, ним же нас спас від неволі ворожої.
Кондак, глас 4: Вознісся на Хрест волею, Христе Боже, даруй щедроти Твої новому людові Твоєму, що носить ім’я Твоє. Звесели силою Твоєю благовірних людей, подаючи їм перемогу над супротивниками зброєю миру — Хрестом Твоїм — непоборним знаменом перемоги.
Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити в людстві спогади про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Господь наш Ісус Христос. Імператор Адріан (117 - 138) наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери і статую Юпітера. На це місце збиралися язичники і здійснювали ідольські жертвопринесення. Однак через 300 років Промислом Божим великі християнські святині - Труна Господня і Животворчий Хрест були знову знайдені християнами і відкриті для поклоніння. Це сталося при рівноапостольному імператорі Константині Великому (пам'ять 21 травня), першому з римських імператорів, який припинив гоніння на християн. Святий рівноапостольний Константин Великий (306 - 337) після перемоги в 312 році над Максентієм, правителем Західної частини Римської імперії, і над Лікінієм, правителем Східної її частини, в 323 році став єдинодержавним правителем величезної Римської імперії. У 313 році він видав так званий Міланський едикт "Про віротерпимість", за яким була узаконена християнська релігія і гоніння на християн в Західній половині імперії припинилися. Правитель Лікіній, хоча і підписав в догоджання Константину Міланський едикт, однак фактично продовжував гоніння на християн. Тільки після його остаточної поразки і на Східну частину імперії поширився указ 313 року про віротерпимість. Рівноапостольний імператор Константин, за допомогою Божою отримав у трьох війнах перемогу над ворогами.
Так одного разу, напередодні вирішальної битви, Рівноапостольний імператор Константин і все його військо побачили на небі знамення Хреста, що складався із світла, з надписом: «Цим перемагай» (на грецькій мові – НІКА). В наступну ніч імператору з‘явився Сам Господь і Бог і Спаситель наш Ісус Христос з Хрестом в руці і сказав, що цим знаменням він переможе ворога; і повелів влаштувати військовий прапор із зображенням Святого Хреста. Св. Константин виконав повеління Боже і переміг ворога. Він прийняв християн під своє заступництво і оголосив віру Христову державною релігією Римської імперії. Він відмінив страту через розіп’яття та видав закони на користь Церкви Христової.
Св. Імператора Константин побудував храми Божі на священних для християн місцях в Палестині (тобто на місці народження, страждань і воскресіння Господа і Бога і Спаса нашого Ісусах Христа та ін.) і знайти Хрест, на якому був розіп’ятий Спаситель. Виконати його бажання взялась, з великою радістю, його мати – Св. Рівноапостольна цариця Єлена (пам'ять 21 травня). Хоча свята цариця Єлена до цього часу була вже в похилому віці, але вона з натхненням взялася за виконання цієї справи.
У 326 р. св. цариця Єлена з цією метою відправилась до Єрусалиму. Язичницькі капища та ідольські статуї, що наповнювали Єрусалим, цариця повеліла знищити. Розшукуючи Животворчий Хрест, вона розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім'я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, здійснивши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені Гріб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом: «Ісус Назорей, Цар Іудейський», зробленим за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизали тіло Господа. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі поклав хрести на покійника. Коли був покладений Хрест Господній, мрець ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворчий Хрест. Християни, в незліченній кількості прийшли поклонитися Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти, спорудити Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх і інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, виголошуючи: "Господи, помилуй", благоговійно поклонявся Чесному Древу.
Ця урочиста подія відбулася в 326 році. При набутті Животворчого Хреста здійснилося й інше диво: важко хвора жінка, при осіненні її Святим Хрестом, відразу одужала. Старець Іуда та інші юдеї увірували в Христа і прийняли святе Хрещення. Іуда отримав ім'я Киріак і згодом був висвячений на єпископа Єрусалимського. За царювання Юліана Відступника (361 - 363) він прийняв мученицьку смерть за Христа (пам'ять священномученика Киріака 28 жовтня). Свята цариця Єлена ознаменувала місця, пов'язані з земним життям Спасителя, побудувавши більше 80 храмів, споруджених у Віфлеємі - місці Різдва Христового, на горі Елеонській, звідки Господь вознісся на небо, в Гефсиманії, де Спаситель молився перед Своїми стражданнями і де була похована Божа Матір після успіння. До Константинополя свята Єлена привезла з собою частину Животворчого Древа і цвяхи. Рівноапостольний імператор Константин повелів спорудити в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, що включав в себе і Гріб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Єлена не дожила до освячення храму; вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. На наступний день, 14 вересня, встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста.
У цей день згадується ще одна подія, пов'язана з Хрестом Господнім, - його повернення з Персії після 14-річного полону назад до Єрусалиму. У царювання візантійського імператора Фоки (602 - 610) перський цар Хозрой II у війні проти греків розбив грецьке військо, розграбував Єрусалим і відвіз в полон Животворчий Хрест Господній і Святого Патріарха Захарію (609 - 633). Хрест пробув у Персії 14 років і лише за імператора Іраклія (610 - 641), який за допомогою Божою переміг Хозроя і уклав мир з сином останнього, Сироесом, християнам була повернена їх святиня - Хрест Господній. З великим торжеством Животворчий Хрест був принесений в Єрусалим. Імператор Іраклій в царському вінці і порфіри поніс Хрест Христовий в храм Воскресіння. Поруч з царем йшов Патріарх Захарія.
Біля воріт, якими зійшли на Голгофу, імператор раптово зупинився і не міг рушити далі. Святий Патріарх пояснив цареві, що йому перегороджує шлях Ангел Господній, бо Той, Хто ніс на Голгофу Хрест для спокутування світу від гріхів, здійснив свій Хресний шлях в приниженному вигляді. Тоді Іраклій, знявши вінець і порфіру, надів простий одяг і безперешкодно вніс Хрест Христовий в храм. У слові на Воздвиження Хреста святий Андрій Критський (пам'ять 4 липня) говорить: "Хрест підноситься, і всі вірні стікаються, Хрест підноситься, і місто торжествує, і народи святкують".
В день свята 14 вересня богослужіння відрізняється урочистістю: напередодні здійснювали святкову вечірню з читанням паремій; заради свята служили панніхіс (урочиста служба на початку ночі); утреня відбувалася по святковому чину («на амвоні»); після великого славослів'я відбувався чин Воздвиження Хреста. Після закінчення Воздвиження і поклоніння Хресту починалася Божественна літургія. У візантійських післяіконобочих монастирських Типіконах устав свята Хрестовоздвиження отримав свій остаточний вигляд. Корпус співів свята по цим Типіконам в цілому один і той же; свято має перед-і віддання свята; літургійні читання свята, субот і неділь перед і після Воздвиженням запозичені з Типікону Великої церкви; із Константинопольської ж кафедральної традиції запозичений і чин Воздвиження Хреста на святковій утрені, в порівнянні з тією дещо спрощений. У Єрусалимському уставі починаючи з ранніх його редакцій XII-XIII ст. з'являється вказівка на піст в день Хрестовоздвиження. Прп. Никон Чорногорець (XI в.) в «Пандекті» писав про те, що піст в день Воздвиження ніде не позначений, але є загальноприйнятою практикою.
Згідно з прийнятим нині в Православній Церкві Єрусалимським уставом, святковий цикл Хрестовоздвиження складається з передсвята 13 вересня (з'єднаного зі святом Оновлення єрусалимського храму Воскресіння), свята 14 вересня (у XX-XXI ст - 27. Вересня за новим стилем) і семи днів післясвята, включаючи віддання 21 вересня.