Починаючи з 2 березня протягом семи тижнів для кожного православного християнина триває час покаяння, час духовного подвигу і очищення своєї душі від накопичених гріхів, пороків та пристрастей. Говорячи про піст часто мають на увазі тільки його тілесну, видиму сторону – утримання від певного роду їжі. Але саме утримання від їжі, без наповнення посту духовним змістом, є лише дієтою, а не постом.

Піст – це час смирення душі, а смирення тіла через утримання від поживної м’ясної і молочної їжі покликане допомогти людині смиряти гріховні поривання та пристрасті своєї душі. Тому той, хто постить, має пам’ятати слова одного з преподобних отців, який на питання: «Що не можна їсти в піст?» відповів – «Своїх ближніх».

Остання неділя перед початком Великого посту носить назву «Прощеної», бо в цю неділю кожен православний християнин для того, щоб з чистою совістю увійти в подвиг посту, повинен, за заповіддю Божою, простити всі образи та гріхи, заподіяні йому оточуючими, а також попросити прощення у всіх, кого сам образив словом чи ділом.

Входячи у Великий піст, підкріпімо свою душу настановою про піст преподобного Єфрема Сиріна:

Возлюби вбогість Христову, щоб в ній збагатитися тобі Христовим Божеством. Возлюби найкращій піст - справу, достойну похвали та боговгодну. Піст - це колісниця, що возносить на небо. Піст народжує пророків, робить мудрими законодавців. Піст є добрим охоронцем душі та корисним для тіла.

Піст є зброєю мужніх, школою подвижників. Піст відбиває спокуси, сприяє подвигові благочестя; він є супутником трезвіння, джерело цнотливості. Піст - мужність у боротьбі. Піст гасив вогненну силу. Піст закривав левові пащі. Піст підносить молитви до неба. Піст є матір’ю здоров’я. Піст - наставник юності, прикраса старців, добрий супутник мандрівникам. У тих, що постяться, тіло чисте й душа дорогоцінна. Піст був причиною упокоєння Лазаря на лоні Авраамовому. Тому полюбімо його й ми, щоб і нам бути прийнятими в оселі праведників.

Будемо втікати від розкошів, від пияцтва з галасливим сміхом - цих батьків розпусти. Там, де пияцтво, не має місця Господеві. Пияцтво віддаляє від нас Духа Святого. Піст подібний до доброго впорядкування справ у місті. Піст - це мир в оселях. Піст - піклувальник та охоронець дівства. Піст - шлях до покаяння. Піст є винуватцем покаянних сліз. Піст не любить світу та його суєтності.

Тому не будемо, постячись, втрачати мужності, бо ангели в кожній церкві записують тих, хто поститься. Піст не допускає злопам’ятства. Ті, хто збирають у своїй пам’яті образи та заподіяне зло, хоча, за зовнішнім виглядом, моляться та постяться, схожі на людей, які черпають воду та вливають її до розбитої бочки. Не приймає Господь молитви від того, хто тримає зло на брата. Господу слава і держава на віки віків!

Амінь.

В останню неділю перед постом також згадується вигнання Адама з раю, про яке Святійший Патріарх Філарет говорить у своїй проповіді:

«Первозданного Адама наслідуючи гріхопадіння,
пізнав себе позбавленим Бога
і вічного царства та насолоди,
гріхів моїх ради»
(Див.: Бут. 3, 6-7).

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Злочин Адама полягав у непослуху волі Божій, висловленій Ним у відомій заповіді. Нащадки Адама, які успадкували від нього шляхом природного народження гріховну природу, примножують цю гріховну спадщину особистими гріхами. Ми немовби змагаємося з Адамом у гріховності, побоюючись відстати від нього на цьому шляху.

Приклад має заразливу силу. Якщо вникнути у причину походження наших гріхів, то значна їх частина виявиться результатом наслідування чужих прикладів. Так, приклад гріха заразливо діє на дітей. Даремно батьки намагаються прищепити дітям правила моральної поведінки, коли самі не дотримуються їх. Напучення, що не підтверджуються прикладом, непереконливі для дітей. Поганими прикладами люди захоплюються іноді всупереч голосу своєї совісті. Людина погоджується, що та або інша справа - погана, але у той же час виправдовує себе, тому що й інші так чинять. «Живу як усі» - стало нормою поведінки людей.

Більшість хрещених людей не відвідують богослужіння, не моляться вдома, не дотримуються постів, не шанують церковних свят, навіть не вміють правильно осінити себе хресним знаменням - і все це порядні люди, яких поважають у суспільстві. Цих порядних людей ми часто наслідуємо.

Горе тим, хто подає поганий приклад! Вони відповідатимуть перед Богом не тільки за себе, але й за тих, хто бере їх за взірець. Горе також і тим, хто наслідує чужі гріхи. Вони намагаються виправдати свої злочини поганими прикладами, але це не має виправдання.

Адам, залучений до злочину прикладом Єви, не знайшов виправдання у Бога, посилаючись на дружину. Не людські звичаї, протилежні заповідям Божим, повинні служити для нас путівником у житті, а самі заповіді Божі.

Адам, з яким ми змагаємося в злочині, визнав свою провину перед Богом. Він зрозумів разом з дружиною, що вони оголені (Бут. 3, 7), тобто втратили свою невинність, а разом із нею позбулися благовоління Божого і перебування у раю блаженного життя.

Подібно до Адама і кожен грішник, який наслідував його у гріху, повинен говорити: пізнав себе позбавленим Бога (тобто позбавленим спілкування з Богом), пізнав себе позбавленим вічного царства та насолоди, гріхів моїх ради. Я відчуваю те саме, що відчував Адам, якого наслідую у злочині. Відчуваю подібно до нього свою провину перед Богом, свою внутрішню наготу і неподобство, свою безмовність перед Ним. Я не маю нічого такого, чим міг би прикрити свою провину.

Кожний з нас повинен сказати: Господи! У Твоїх стражданнях є частка і моєї провини; тому визнаю себе недостойним Царства Твого. Але все ж разом з благорозумним розбійником благаю: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоєму!

Амінь!

Патріарх ФІЛАРЕТ

Нехай Всемилостивий Господь допоможе всім православним християнам гідно пройти дні Великого посту та з очищеною душею зустріти Світле Христове Воскресіння.

Джерело: Українське Православ’я