Святкування "Дня закоханих" 14 лютого має
язичницьке коріння. У язичницькому Римi 14 лютого вшановували богиню
шлюбу, материнства й жiнок Юнону. Наступного дня починалися
Луперкалiї — «фестиваль» на честь бога Фавна, покровителя стад,
тiсно пов’язаного iз поняттям плiдностi. Ще одна назва дня 14 лютого
— «Пташине весiлля», в цей перiод починали паруватися птахи
По-перше, Греко-Католицька, як і Православна
Церкви не святкують це "свято". 14 лютого в наших храмах не
згадується святий Валентин. Якщо ми відкриємо книгу «Життя святих»,
то побачимо, що із старовини Церква почитала трьох мучеників на ім’я.
"Валентин": мученика Валентина Доростольського, що постраждав за
віру в Христа в 228 році (пам’ять 7 травня), священномученика
Валентина єпископа Італійського, убитого за те, що він християнин, в
273 році (пам’ять 12 серпня) і священномученика Валентина пресвітера
Римського, замученого за проповідь про Бога в 269 році (пам’ять 19
липня). Всі дати пам’яті - це дні, коли мученики прийняли кончину
від рук язичників.
Співпадає лише рік (але не дата) загибелі
священномученика Валентина Римського з роком смерті
"передбачуваного" Валентина про якого мовиться в романтичній історії
"дня всіх закоханих"...
Усі Валентини канонiзувані задовго до
роздiлення Церкви на захiдну i схiдну, а тому цих святих визнають i
православнi, й католики. Вивчаючи справжнє житіє святого мученика
Валентина, ми не відмітимо нічого спільного з сучасною його версією.
Немає в нім ні таємних вінчань - загальновідомо, що вінчання як
Таїнство благословення браку в Церкві було встановлене набагато
пізніше. Не знайдемо в житті мученика ні зведення, ні писання
любовних листів
По-друге, 14 лютого - це "свято", яке не може
називатися християнським. Вказаний день нав"язується українцям як
чужа традиція, адже вони майже нічого не знають про це свято. Лише
слово "святий" наводить людей на думку, що це свято якось пов"язане
з Церквою . Не християнське воно тому, що святкування його часто
прямо порушує або ж заохочує до порушення однієї з 10 заповідей - не
чини перелюбу. Любов в сучасному розумінні - це вже навіть не
романтичні почуття, а часто хтиві розмови і погляди, а то і
постільні сцени. Все це відверто пропагують ЗМІ та ті хто охоче
заробляють на цьому «святі». Мусимо визнати, що "День всіх
закоханих" фактично став днем розпусти.
Кохання – почуття глибокої сердечної
прихильності до особи іншої статі. У Біблії ми знайдемо чимало
прикладів, що змальовують людські почуття. Зокрема, Соломонова
“Пісня пісень” є живим прикладом ніжних емоцій, які спільно
переживаються нареченими. Церква не засуджує кохання, й особливої
уваги один до одного. Але закоханість це ще не любов, а справжня
любов пов’язана з не лише з емоціями та почуттями, а в першу чергу з
відповідальністю та вірністю. Саме тому, як альтернатива до
пропаганди «вільного кохання» виник Рух Чистих Сердець, девіз якого
– “True love waits” (справжнє кохання чекає). Цей рух уже поширився
в багатьох країнах, до нього приєдналися не тільки християни:
католики, православно та протестанти, але й євреї та мусульмани.
Вступаючи у цей рух, молоді люди дають обіцянку перед Господом Богом
зберігати чистоту до шлюбу. Ось як описує подружнє кохання Святий Іван
Золотоустий: “Беру тебе у свої руки і люблю сильніше, аніж життя
своє. Тому що життя теперішнє – ніщо, а моїм найбільшим прагненням є
прожити його з тобою таким чином, щоби ми були впевнені, що не
будемо розлучені і в іншому житті, котре для нас
приготовлено”.
Тому ніяких особливих богослужінь з нагоди Дня
«Святого» Валентина в нас не проводиться. Більш відповідним святом
закоханих могло б бути церковне свято святих Йоакима та
Анни.
Джерело: Київське православне молодіжне братство святих Бориса і Гліба.