Хрещення Господнє
Розширені новини
Хрещення Господнє
Які бувають життєдайні та які бувають страшні води... На початку Книги Буття ми читаємо про те, як над водами носилося дихання Боже і як із цих вод виникали всі живі істоти. Протягом життя всього людства – але так яскраво у Старому Завіті – ми бачимо води як спосіб життя: вони зберігають життя спраглих у пустелі, вони оживлюють поле та ліс, вони є знаком життя та милості Божої, і у священних книгах Старого та Нового Завіту води являють собою образ очищення, омивання, оновлення.
Але які бувають страшні води: води Потопу, у яких загинули всі, хто не міг устояти перед судом Божим; і води, які ми бачимо протягом усього нашого життя, страшні, згубні, темні води повеней.
І ось Христос прийшов на Йорданські води; у ці води вже не безгрішної землі, а нашої землі, аж до надр своїх оскверненої людським гріхом і зрадою. І у ці води приходили омиватися люди, що каються за проповіддю Іоанна Предтечі; які важкі були ці води гріхом людей, які ними омивались! Якби ми тільки могли бачити, як ці води, що омивають, поступово важчали і ставали страшними цим гріхом! І в ці води прийшов Христос зануритися на початку Свого подвигу проповіді і поступового сходження на Хрест, зануритися в ці води, що носять увесь тягар людського гріха – Він безгрішний.
Цей момент Хрещення Господнього – один із найстрашніших і найтрагічніших моментів Його життя. Різдво – це мить, коли Бог, за Своєю любов'ю до людини бажаючий врятувати нас від вічної смерті, зодягається в людське тіло, коли тіло людське пронизується Божеством, коли оновлюється воно, стає вічним, чистим, світлозорим, тим тілом, яке шляхом Хреста, Воскресіння , Вознесіння сяде праворуч Бога і Отця. Але в день Хрещення Господнього завершується цей підготовчий шлях: тепер, дозрілий уже в Своєму людстві Господь, що досяг повної міри Своєї зрілості Людина Ісус Христос, що з'єдналася досконалою любов'ю і досконалим послухом з волею Отця, йде вільною волею, вільно виконати те, що Предвічна Рада накреслила . Тепер Людина Ісус Христос цю плоть приносить у жертву і в дар не тільки Богу, але всьому людству, бере на свої плечі весь жах людського гріха, людського падіння, і поринає в ці води, які є тепер водами смерті, образом смерті, несуть у собі все зло, всю отруту і всю смерть гріховну.
Хрещення Господнє, у подальшому розвитку подій, найближче схоже на жах Гефсиманського саду, на відлученість хресної смерті і на сходження в пекло. Тут теж Христос так з'єднується з долею людською, що весь її жах лягає на Нього, і зішестя в пекло є останньою мірою Його єдності з нами, втратою всього – і перемогою над злом.
Ось чому так трагічне це величне свято, і ось чому води йорданські, що носять весь тягар і весь жах гріха, дотиком до тіла Христового, тіла безгрішного, пречистого, безсмертного, пронизаного і сяючого Божеством, тіла Боголюдини, очищаються до глибин і знову робляться первісними водами життя, здатними очищати і омивати гріх, оновлювати людину, повертати йому нетління, прилучати його Хресту, робити його чадом уже не тіла, а вічного життя, Царства Божого.
Яке трепетне це свято! Ось чому, коли ми освячуємо води в цей день, ми з таким здивуванням і благоговінням на них дивимося: ці води зішестям Святого Духа стають водами Йорданськими, не тільки первісними водами життя, але водами, здатними дати життя не тимчасове, але й вічне; ось чому ми долучаємося до цих вод благоговійно, трепетно; ось чому Церква називає їх великою святинею і закликає нас тримати їх у домах на випадок хвороби, на випадок душевної скорботи, на випадок гріха, для очищення та поновлення, для прилучення до новизни очищеного життя. Будемо ж споживати ці води, торкатимемося до них благоговійно. Бо почалося через ці води оновлення природи, освячення творіння, перетворення світу. Так само як у Святих Дарах, і тут ми бачимо початок майбутнього віку, перемогу Божу та початок вічного життя, вічної слави – не тільки людини, а й усієї природи, коли Бог стане всім у всьому.
Слава Богу за Його нескінченну милість, за Його Божественну поблажливість, за подвиг Божого Сина, що став Сина людським! Слава Богу, що Він оновлює і людину і долі наші, і світ, в якому ми живемо, і що жити ми все-таки можемо надією вже здобутої перемоги і радістю про те, що ми чекаємо дня Господнього, великого, дивного, страшного , коли засяє весь світ благодаттю прийнятого, а не тільки даного Духа Святого! Амінь.
митрополит Антоній Сурожський
Але які бувають страшні води: води Потопу, у яких загинули всі, хто не міг устояти перед судом Божим; і води, які ми бачимо протягом усього нашого життя, страшні, згубні, темні води повеней.
І ось Христос прийшов на Йорданські води; у ці води вже не безгрішної землі, а нашої землі, аж до надр своїх оскверненої людським гріхом і зрадою. І у ці води приходили омиватися люди, що каються за проповіддю Іоанна Предтечі; які важкі були ці води гріхом людей, які ними омивались! Якби ми тільки могли бачити, як ці води, що омивають, поступово важчали і ставали страшними цим гріхом! І в ці води прийшов Христос зануритися на початку Свого подвигу проповіді і поступового сходження на Хрест, зануритися в ці води, що носять увесь тягар людського гріха – Він безгрішний.
Цей момент Хрещення Господнього – один із найстрашніших і найтрагічніших моментів Його життя. Різдво – це мить, коли Бог, за Своєю любов'ю до людини бажаючий врятувати нас від вічної смерті, зодягається в людське тіло, коли тіло людське пронизується Божеством, коли оновлюється воно, стає вічним, чистим, світлозорим, тим тілом, яке шляхом Хреста, Воскресіння , Вознесіння сяде праворуч Бога і Отця. Але в день Хрещення Господнього завершується цей підготовчий шлях: тепер, дозрілий уже в Своєму людстві Господь, що досяг повної міри Своєї зрілості Людина Ісус Христос, що з'єдналася досконалою любов'ю і досконалим послухом з волею Отця, йде вільною волею, вільно виконати те, що Предвічна Рада накреслила . Тепер Людина Ісус Христос цю плоть приносить у жертву і в дар не тільки Богу, але всьому людству, бере на свої плечі весь жах людського гріха, людського падіння, і поринає в ці води, які є тепер водами смерті, образом смерті, несуть у собі все зло, всю отруту і всю смерть гріховну.
Хрещення Господнє, у подальшому розвитку подій, найближче схоже на жах Гефсиманського саду, на відлученість хресної смерті і на сходження в пекло. Тут теж Христос так з'єднується з долею людською, що весь її жах лягає на Нього, і зішестя в пекло є останньою мірою Його єдності з нами, втратою всього – і перемогою над злом.
Ось чому так трагічне це величне свято, і ось чому води йорданські, що носять весь тягар і весь жах гріха, дотиком до тіла Христового, тіла безгрішного, пречистого, безсмертного, пронизаного і сяючого Божеством, тіла Боголюдини, очищаються до глибин і знову робляться первісними водами життя, здатними очищати і омивати гріх, оновлювати людину, повертати йому нетління, прилучати його Хресту, робити його чадом уже не тіла, а вічного життя, Царства Божого.
Яке трепетне це свято! Ось чому, коли ми освячуємо води в цей день, ми з таким здивуванням і благоговінням на них дивимося: ці води зішестям Святого Духа стають водами Йорданськими, не тільки первісними водами життя, але водами, здатними дати життя не тимчасове, але й вічне; ось чому ми долучаємося до цих вод благоговійно, трепетно; ось чому Церква називає їх великою святинею і закликає нас тримати їх у домах на випадок хвороби, на випадок душевної скорботи, на випадок гріха, для очищення та поновлення, для прилучення до новизни очищеного життя. Будемо ж споживати ці води, торкатимемося до них благоговійно. Бо почалося через ці води оновлення природи, освячення творіння, перетворення світу. Так само як у Святих Дарах, і тут ми бачимо початок майбутнього віку, перемогу Божу та початок вічного життя, вічної слави – не тільки людини, а й усієї природи, коли Бог стане всім у всьому.
Слава Богу за Його нескінченну милість, за Його Божественну поблажливість, за подвиг Божого Сина, що став Сина людським! Слава Богу, що Він оновлює і людину і долі наші, і світ, в якому ми живемо, і що жити ми все-таки можемо надією вже здобутої перемоги і радістю про те, що ми чекаємо дня Господнього, великого, дивного, страшного , коли засяє весь світ благодаттю прийнятого, а не тільки даного Духа Святого! Амінь.
митрополит Антоній Сурожський