Радониця – радість воскресіння померлих

У вівторок другої седмиці після Пасхи, через день після Фоминої неділі, Православна Церква відзначає Радоницю – день першого поминання покійних після Великодня.
Зазвичай у цей день після вечірнього богослужіння або після Літургії здійснюється повна панахида. За традицією віруючі відвідують кладовище, моляться біля могил, здійснюють літію.
За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося ще в сиву давнину. Слово «радониця» походить від слова «радість». Радониця зобов`язує нас, православних християн, не заглиблюватися в переживання щодо смерті близьких, а, навпаки, радіти їх народженню в інше життя – життя вічне. Перемога над смертю, отримана смертю і Воскресінням Христа, витісняє печаль про тимчасову розлуку з рідними.
Саме на Радоницю існує звичай святкування Пасхи на могилах покійних, куди приносять фарбовані яйця та інші пасхальні страви, де звершується поминальна трапеза і частина приготовленого віддається убогій братії на помин душі. Таке спілкування з покійними, виражене через звичайні дії, відображає віру в те, що вони і після смерті не перестають бути членами Церкви Того Бога, Який не "є Бог мертвих, але живих" (Мф. 22, 32).
Стосовно ж звичаю відвідувати кладовища в самий день Пасхи, що розповсюдився останнім часом, то він суперечить найдавнішим встановленням Церкви: аж до дев'ятого дня після Пасхи поминання спочилих ніколи не звершується. Якщо людина вмирає на Пасху, то її ховають за особливим пасхальним чином. Пасха – час особливої і виняткової радості, свято перемоги над смертю і над всякою скорботою і печаллю.
«Постараймося, наскільки це можливо, допомагати покійним, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробів, нашими молитвами, милостинею і приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обітовані блага». (Свт. Іоан Золотоустий)

Радониця – радість воскресіння померлих

У вівторок другої седмиці після Пасхи, через день після Фоминої неділі, Православна Церква відзначає Радоницю – день першого поминання покійних після Великодня.
Зазвичай у цей день після вечірнього богослужіння або після Літургії здійснюється повна панахида. За традицією віруючі відвідують кладовище, моляться біля могил, здійснюють літію.
За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося ще в сиву давнину. Слово «радониця» походить від слова «радість». Радониця зобов`язує нас, православних християн, не заглиблюватися в переживання щодо смерті близьких, а, навпаки, радіти їх народженню в інше життя – життя вічне. Перемога над смертю, отримана смертю і Воскресінням Христа, витісняє печаль про тимчасову розлуку з рідними.
Саме на Радоницю існує звичай святкування Пасхи на могилах покійних, куди приносять фарбовані яйця та інші пасхальні страви, де звершується поминальна трапеза і частина приготовленого віддається убогій братії на помин душі. Таке спілкування з покійними, виражене через звичайні дії, відображає віру в те, що вони і після смерті не перестають бути членами Церкви Того Бога, Який не "є Бог мертвих, але живих" (Мф. 22, 32).
Стосовно ж звичаю відвідувати кладовища в самий день Пасхи, що розповсюдився останнім часом, то він суперечить найдавнішим встановленням Церкви: аж до дев'ятого дня після Пасхи поминання спочилих ніколи не звершується. Якщо людина вмирає на Пасху, то її ховають за особливим пасхальним чином. Пасха – час особливої і виняткової радості, свято перемоги над смертю і над всякою скорботою і печаллю.
«Постараймося, наскільки це можливо, допомагати покійним, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробів, нашими молитвами, милостинею і приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обітовані блага». (Свт. Іоан Золотоустий)