Святий пророк Захарія і свята праведна Єлисавета були батьками святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

З праці «Життя святих» святителя Димитрія Ростовського ми можемо дізнатися наступне. Святий пророк Захарія, священик з потомства Іфамара, сина Аарона, мав дружину Єлисавету, яка також була з роду Аарона і доводилася сестрою Анні, матері Пресвятої Богородиці. Святе Євангеліє свідчить про Захарію і Єлисавету, що вони були прикрашені всіма чеснотами, непорочно проходячи свій життєвий терені. Святий Апостол і Євангеліст Лука говорить про них: «Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.» (Лк.1: 6). Що життя їх було дійсно благочестиве, про це свідчить також і свята їх гілка, чесний і славний пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн. У Писанні сказано: «По плодах їхніх пізнаєте їх. (Мф.7: 16): плід від доброго дерева дійсно не може бути поганим, бо, як каже той же Письмо: «коли корiнь святий, то й гілля.» (Рим.11 : 16). Тому і свята гілка - Іоанн могла статися тільки від святого кореня.

Св. Захарія, батько Предтечі, священнодіяли в Єрусалимі в царювання Ірода. Він був з денної черги Авиєвої, тобто з роду діл, черга якого припадала в восьму седмицю. Про ці черги розповідається наступне.

Цар Давид, бачачи, що рід Аарона став дуже численний, так що не було ніякої можливості всім разом здійснювати служіння в храмі, розділив нащадків Аарона на двадцять чотири черги або лику, щоб вони, один за іншим, справляючи кожен свою седмицю, здійснювали служби у храмі. У всякій окремої низці цар обрав одного чесного чоловіка і зробив його начальником лику, так що кожна черга мала свого головного священика, в низці ж було більше п'яти тисяч священиків. Для того щоб не було між головними священиками спору про те, кому з них зі своїм ликом служити першу седмицю, кому другу, кому третю і т.д. до двадцять четвертої, вони кинули жереб і за жеребом зробили розподіл, і такий раз встановленої черги вони трималися до настання нової благодаті, так що нащадки кожного священика дотримувалися свою чергу за жеребом, який випав їх предку. Восьмий жереб випав священику Авии (1Пар.24: 10), в числі нащадків якого був також і святий Захарія; тому-то він і відправляв протягом восьмої седмиці службу в храмі разом з усією своєю чергою, бо він був головним над іншими священиками свого ряду.

Одного разу Захарії, - коли він, дотримуючись чергу свою, він служив перед Богом, - за звичаєм священиків, потрібно було увійти в храм Господній на кадіння було ж тоді на молитві безліч народу. Увійшовши у святилище, Захарія побачив ангела Господнього, що стояв праворуч кадильного вівтаря. При вигляді ангела Захарію пройняв страх; але посланець Божий заспокоїв його, сказавши: «Не бійся, Захарія». І втішив він праведного священика, сповістивши, що молитва його благоприємна Богу; слухаючи її, Господь дарує йому милість: Він благословив дружину його Єлисавету, лікуючи незважаючи на її старий вік узи її неплідності, і вона народить сина, тезоіменитого благодаті Іоанна, який своїм народженням принесе радість не тільки батькам, а й безлічі людей: «Багато, - додав ангел, - зрадіють народженню його». Сповістив ангел Захарії також і про те, що син його буде великий перед Господом не тілом, але духом; він буде пісником і буде вести таке стримане життя, як ніхто інший; і дійсно, таке ж про нього було і свідоцтво Самого Сина Божого: «Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є» (Лк.7: 33). Ангел передбачив, що ще в утробі матері Іоан виповниться Духа Святого і багатьох з синів ізраїльських наверне до Істинного Господа Бога, що він буде Христовим Предтечею в дусі і силі пророка Іллі і приготує народ до прийняття Господа Спасителя.

Почувши все це, Захарія був здивований і вражений, так що не наважувався вірити сказаному; дивним здавалося йому це тому, що Єлисавета була неплідна, й обоє вони були вже похилого віку. І сказав він ангелу:

- Як мені повірити цьому: адже я вже старий, постаріла також і дружина моя, яка ніколи не мала дітей? Тоді ангел відповів йому: - Я - Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий сказати і благовістити тобі це. І за те, що не повірив ти моїм словам, ти будеш німий і не скажеш жодного слова до тих пір, поки все це здійсниться. Так як Захарія в бесіді з ангелом забарився біля вівтаря, то народ, що був у церкві, дивувався цьому. Вийшовши до народу, Захарія змушений був знаками показувати, що він став німий; тоді присутні зрозуміли, що йому у вівтарі було видіння.

Закінчивши свою чергу, Захарія повернувся до свого дому, який перебував в гірській країні, в Хевроні, місті Іудове. Це місто було одним з тих, які дані були за жеребом нащадкам Іуди і призначені для проживання священиків.

Коли виповнилося сповіщене ангелом, і бувша доти неплідною Єлисавета народила Іоанна, - ім'я це Захарія написав на поданій йому дощечці, - відрились вуста Захарії, язик його розв'язався, і він став говорити, благословляючи Бога. Сповнившись Святого Духа, він почав пророкувати, кажучи: «Благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій –дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру» (Лк.1: 68-79).

Але ось настав час, коли народився Господь наш Ісус Христос у Віфлеємі, і волхви, що прийшли зі сходу по баченню чудовою зірки, сповістили Іроду про новонародженого Царя. Тоді Ірод, пославши до Віфлеєму воїнів, щоб вони побили всіх дітей, наказав убити і сина Захарії, про якого багато чув. Іродові відомо було все, що сталося під час народження Іоанна; так як всі події, якими супроводжувалося народження Іоанове, викликали страх і здивування серед місцевих жителів. Всі іудеї говорили про ці чудові події; чутки дійшли і до Ірода. Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: «ким буде дитя це?» (Лк.1: 66). Ірод, згадавши тепер про Іоана, подумав: «Чи не цей буде царем юдейським?» Задумавши убити його, цар окремо послав в будинок Захарії вбивць, але послані не знайшли святого Іоанна. Бо, коли почалося безбожне побиття дітей у Вифлеємі, стогони і благання були почуті в Хевроні, місті Іудове, де жили священики, так як він знаходився на недалекій відстані від Віфлеєма; скоро дізналися в Хевроні звичайно і про причини такого крику. Тоді свята Єлисавета, взявши сина свого, отрока Іоанна, якому тоді було вже півтора року - бігла з ним в гори. А святий Захарія в той час знаходився в Єрусалимі, відправляючи звичайну службу по порядку черги своєї. Ховаючись в горах, Єлисавета зі сльозами молилася Богу, щоб Він захистив її і її сина. Побачивши з гори воїнів, котрі ретельно розшукували втікачів і вже були недалеко, вона в жаху заволала до найближчої кам’яної гори: «Гора Божа, прийми мати з сином!» Гора негайно розступилася, уклала їх в собі, і таким чином вони сховалися від наздоганявших їх вбивць. Не знайшовши тих, кого шукали, посланці без нічого повернулися до царя. Тоді Ірод послав до Захарії в храм наказ, щоб він віддав йому сина свого Іоана.

- Я служу нині Господу Богу Ізраїля, - відповідав на це святий Захарія, - і не знаю, де тепер знаходиться син мій.

Розгніваний Ірод вдруге послав до нього і наказав убити самого Захарію, якщо він не віддасть свого сина. Люті вбивці кинулися як звірі, намагаючись негайно виконання наказу царя, і з люттю закричали священику Божому:

- Де приховав ти свого сина? віддай нам його, бо так наказав цар; якщо ж не даси сина свого, то сам загинеш лютою смертю. На це святий Захарія відповів: - Тіло моє ви вб'єте, а душу мою прийме Господь.

Тоді вбивці кинулися на Захарію і між церквою і вівтарем убили його, як звелів їм цар; пролилася ж кров святого згустилася на мармурі і затверділа як камінь на свідчення і вічне засудження Іроду; а Єлисавета, що зберігається Богом, зі своїм сином перебувала в розступилася горе. Божим велінням влаштувалася для них там печера, відкрилося джерело води, а над печерою виросла фінікова пальма, на якій з'явилися плоди в достатку. Коли мати з сином хотіли їсти, дерево схилялося, подаючи в їжу плоди свої, а потім знову випрямляти.

Через сорок днів після убивства Захарії, свята Єлисавета, мати Предтечі, померла в тій печері, а святий Іоан був плекаємий ангелом до повноліття і зберігаємий в пустелях до дня свого з'явлення до ізраїльтян.

Тропар пророку Захарії і праведній Єлисаветі, батькам Іоана Предтечі, глас 2

Праведних твоїх Захарії та Єлисавети,/ Господи, пам’ять святкуючи,/ ними молимо Тебе:// спаси́ душі наші.

Печера, де ховалася праведна Єлисавета з немовлям Молитва пророку Захарії та праведній Єлисаветі, батькам Іоана Предтечі О, святі уго́дники Бо́жі, проро́че Заха́ріє і пра́ведна Єлисаве́то! По́двигом до́брим подвиза́лися на землі, прийняли на Небесах вінець пра́вди, йо́го ж приготував Госпо́дь усім люблячим Його́. Тим же дивлячись на святий ваш образ, ра́діємо про преславний кінець жи́ття вашого і шануємо святу́ пам’ять вашу. Ви ж, що стоїте біля Престолу Бо́жого, прийміть молитву нашу і до Всеми́лостивого Бо́га принесіть, щоб прости́в Він нам всі гріхи наші і допоміг нам і захистив від усіх підступів диявольских, щоб визволив від скорбот, хвороб, бід і напастей і всякого зла, допоміг благочестиво та праведно пожити в цьому віці і сподобив заступництвом вашим, нам недостойним, побачити блага на землі́ живих, прославляючи Єди́ного у святих Своїх сла́вимого Бо́га, Отця і Сина і Святого Ду́ха, нині і на віки віків. Амінь.