ГОЛОВНА · ЄПАРХІЯ · НАШІ ПАРАФІЇ · НАШІ ХРАМИ · БІБЛІОТЕКА · СТАТТІ · ФОТО ГАЛЕРЕЯ · МОЛОДІЖНЕ БРАТСТВО · ДОПОМОГТИ НАМ · ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО · КАЛЕНДАР · ПОШУК · КОНТАКТMonday, October 22, 2018
Навігація
ГОЛОВНА
ЄПАРХІЯ
НАШІ ПАРАФІЇ
НАШІ ХРАМИ
БІБЛІОТЕКА
СТАТТІ
ФОТО ГАЛЕРЕЯ
МОЛОДІЖНЕ БРАТСТВО
ДОПОМОГТИ НАМ
ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО
КАЛЕНДАР
Посилання
ПОШУК
КОНТАКТ
Архів файлів
FAQ
Зворотній зв'язок
Всі статті
Проповіді
Мистецтво
Статистика
Богослів'я
Суми і Сумщина
Історія Церкви
Релігія - Політика
Християнські свята
Магія, астрологія, окультизм
Піст у житті християнина
Останні статті
Благовірний великий ...
«Колір чистоти і цно...
28 вересня - пам'ять...
Воздвиження Чесного ...
Життя і страждання С...
Наші друзі off
18 вересня Церква вшановує пам'ять святих Захарії і Єлисавети
18 вересня Церква вшановує пам'ять святих Захарії і Єлисавети
    18 вересня Свята Українська Православна Церква вшановує пам'ять святих Пророка Захарії і праведної Єлисавети, батьків святого Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Цим святим моляться про народження дитини.

Святий пророк Захарія і свята праведна Єлисавета були батьками святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

З праці «Життя святих» святителя Димитрія Ростовського ми можемо дізнатися наступне. Святий пророк Захарія, священик з потомства Іфамара, сина Аарона, мав дружину Єлисавету, яка також була з роду Аарона і доводилася сестрою Анні, матері Пресвятої Богородиці. Святе Євангеліє свідчить про Захарію і Єлисавету, що вони були прикрашені всіма чеснотами, непорочно проходячи свій життєвий терені. Святий Апостол і Євангеліст Лука говорить про них: «Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.» (Лк.1: 6). Що життя їх було дійсно благочестиве, про це свідчить також і свята їх гілка, чесний і славний пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн. У Писанні сказано: «По плодах їхніх пізнаєте їх. (Мф.7: 16): плід від доброго дерева дійсно не може бути поганим, бо, як каже той же Письмо: «коли корiнь святий, то й гілля.» (Рим.11 : 16). Тому і свята гілка - Іоанн могла статися тільки від святого кореня.

Св. Захарія, батько Предтечі, священнодіяли в Єрусалимі в царювання Ірода. Він був з денної черги Авиєвої, тобто з роду діл, черга якого припадала в восьму седмицю. Про ці черги розповідається наступне.

Цар Давид, бачачи, що рід Аарона став дуже численний, так що не було ніякої можливості всім разом здійснювати служіння в храмі, розділив нащадків Аарона на двадцять чотири черги або лику, щоб вони, один за іншим, справляючи кожен свою седмицю, здійснювали служби у храмі. У всякій окремої низці цар обрав одного чесного чоловіка і зробив його начальником лику, так що кожна черга мала свого головного священика, в низці ж було більше п'яти тисяч священиків. Для того щоб не було між головними священиками спору про те, кому з них зі своїм ликом служити першу седмицю, кому другу, кому третю і т.д. до двадцять четвертої, вони кинули жереб і за жеребом зробили розподіл, і такий раз встановленої черги вони трималися до настання нової благодаті, так що нащадки кожного священика дотримувалися свою чергу за жеребом, який випав їх предку. Восьмий жереб випав священику Авии (1Пар.24: 10), в числі нащадків якого був також і святий Захарія; тому-то він і відправляв протягом восьмої седмиці службу в храмі разом з усією своєю чергою, бо він був головним над іншими священиками свого ряду.

Одного разу Захарії, - коли він, дотримуючись чергу свою, він служив перед Богом, - за звичаєм священиків, потрібно було увійти в храм Господній на кадіння було ж тоді на молитві безліч народу. Увійшовши у святилище, Захарія побачив ангела Господнього, що стояв праворуч кадильного вівтаря. При вигляді ангела Захарію пройняв страх; але посланець Божий заспокоїв його, сказавши: «Не бійся, Захарія». І втішив він праведного священика, сповістивши, що молитва його благоприємна Богу; слухаючи її, Господь дарує йому милість: Він благословив дружину його Єлисавету, лікуючи незважаючи на її старий вік узи її неплідності, і вона народить сина, тезоіменитого благодаті Іоанна, який своїм народженням принесе радість не тільки батькам, а й безлічі людей: «Багато, - додав ангел, - зрадіють народженню його». Сповістив ангел Захарії також і про те, що син його буде великий перед Господом не тілом, але духом; він буде пісником і буде вести таке стримане життя, як ніхто інший; і дійсно, таке ж про нього було і свідоцтво Самого Сина Божого: «Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є» (Лк.7: 33). Ангел передбачив, що ще в утробі матері Іоан виповниться Духа Святого і багатьох з синів ізраїльських наверне до Істинного Господа Бога, що він буде Христовим Предтечею в дусі і силі пророка Іллі і приготує народ до прийняття Господа Спасителя.

Почувши все це, Захарія був здивований і вражений, так що не наважувався вірити сказаному; дивним здавалося йому це тому, що Єлисавета була неплідна, й обоє вони були вже похилого віку. І сказав він ангелу:

- Як мені повірити цьому: адже я вже старий, постаріла також і дружина моя, яка ніколи не мала дітей? Тоді ангел відповів йому: - Я - Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий сказати і благовістити тобі це. І за те, що не повірив ти моїм словам, ти будеш німий і не скажеш жодного слова до тих пір, поки все це здійсниться. Так як Захарія в бесіді з ангелом забарився біля вівтаря, то народ, що був у церкві, дивувався цьому. Вийшовши до народу, Захарія змушений був знаками показувати, що він став німий; тоді присутні зрозуміли, що йому у вівтарі було видіння.

Закінчивши свою чергу, Захарія повернувся до свого дому, який перебував в гірській країні, в Хевроні, місті Іудове. Це місто було одним з тих, які дані були за жеребом нащадкам Іуди і призначені для проживання священиків.

Коли виповнилося сповіщене ангелом, і бувша доти неплідною Єлисавета народила Іоанна, - ім'я це Захарія написав на поданій йому дощечці, - відрились вуста Захарії, язик його розв'язався, і він став говорити, благословляючи Бога. Сповнившись Святого Духа, він почав пророкувати, кажучи: «Благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій –дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру» (Лк.1: 68-79).

Але ось настав час, коли народився Господь наш Ісус Христос у Віфлеємі, і волхви, що прийшли зі сходу по баченню чудовою зірки, сповістили Іроду про новонародженого Царя. Тоді Ірод, пославши до Віфлеєму воїнів, щоб вони побили всіх дітей, наказав убити і сина Захарії, про якого багато чув. Іродові відомо було все, що сталося під час народження Іоанна; так як всі події, якими супроводжувалося народження Іоанове, викликали страх і здивування серед місцевих жителів. Всі іудеї говорили про ці чудові події; чутки дійшли і до Ірода. Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: «ким буде дитя це?» (Лк.1: 66). Ірод, згадавши тепер про Іоана, подумав: «Чи не цей буде царем юдейським?» Задумавши убити його, цар окремо послав в будинок Захарії вбивць, але послані не знайшли святого Іоанна. Бо, коли почалося безбожне побиття дітей у Вифлеємі, стогони і благання були почуті в Хевроні, місті Іудове, де жили священики, так як він знаходився на недалекій відстані від Віфлеєма; скоро дізналися в Хевроні звичайно і про причини такого крику. Тоді свята Єлисавета, взявши сина свого, отрока Іоанна, якому тоді було вже півтора року - бігла з ним в гори. А святий Захарія в той час знаходився в Єрусалимі, відправляючи звичайну службу по порядку черги своєї. Ховаючись в горах, Єлисавета зі сльозами молилася Богу, щоб Він захистив її і її сина. Побачивши з гори воїнів, котрі ретельно розшукували втікачів і вже були недалеко, вона в жаху заволала до найближчої кам’яної гори: «Гора Божа, прийми мати з сином!» Гора негайно розступилася, уклала їх в собі, і таким чином вони сховалися від наздоганявших їх вбивць. Не знайшовши тих, кого шукали, посланці без нічого повернулися до царя. Тоді Ірод послав до Захарії в храм наказ, щоб він віддав йому сина свого Іоана.

- Я служу нині Господу Богу Ізраїля, - відповідав на це святий Захарія, - і не знаю, де тепер знаходиться син мій.

Розгніваний Ірод вдруге послав до нього і наказав убити самого Захарію, якщо він не віддасть свого сина. Люті вбивці кинулися як звірі, намагаючись негайно виконання наказу царя, і з люттю закричали священику Божому:

- Де приховав ти свого сина? віддай нам його, бо так наказав цар; якщо ж не даси сина свого, то сам загинеш лютою смертю. На це святий Захарія відповів: - Тіло моє ви вб'єте, а душу мою прийме Господь.

Тоді вбивці кинулися на Захарію і між церквою і вівтарем убили його, як звелів їм цар; пролилася ж кров святого згустилася на мармурі і затверділа як камінь на свідчення і вічне засудження Іроду; а Єлисавета, що зберігається Богом, зі своїм сином перебувала в розступилася горе. Божим велінням влаштувалася для них там печера, відкрилося джерело води, а над печерою виросла фінікова пальма, на якій з'явилися плоди в достатку. Коли мати з сином хотіли їсти, дерево схилялося, подаючи в їжу плоди свої, а потім знову випрямляти.

Через сорок днів після убивства Захарії, свята Єлисавета, мати Предтечі, померла в тій печері, а святий Іоан був плекаємий ангелом до повноліття і зберігаємий в пустелях до дня свого з'явлення до ізраїльтян.

Тропар пророку Захарії і праведній Єлисаветі, батькам Іоана Предтечі, глас 2

Праведних твоїх Захарії та Єлисавети,/ Господи, пам’ять святкуючи,/ ними молимо Тебе:// спаси́ душі наші.

Печера, де ховалася праведна Єлисавета з немовлям
Молитва пророку Захарії та праведній Єлисаветі, батькам Іоана Предтечі
О, святі уго́дники Бо́жі, проро́че Заха́ріє і пра́ведна Єлисаве́то! По́двигом до́брим подвиза́лися на землі, прийняли на Небесах вінець пра́вди, йо́го ж приготував Госпо́дь усім люблячим Його́. Тим же дивлячись на святий ваш образ, ра́діємо про преславний кінець жи́ття вашого і шануємо святу́ пам’ять вашу. Ви ж, що стоїте біля Престолу Бо́жого, прийміть молитву нашу і до Всеми́лостивого Бо́га принесіть, щоб прости́в Він нам всі гріхи наші і допоміг нам і захистив від усіх підступів диявольских, щоб визволив від скорбот, хвороб, бід і напастей і всякого зла, допоміг благочестиво та праведно пожити в цьому віці і сподобив заступництвом вашим, нам недостойним, побачити блага на землі́ живих, прославляючи Єди́ного у святих Своїх сла́вимого Бо́га, Отця і Сина і Святого Ду́ха, нині і на віки віків. Амінь.
ДЕКЛАРАЦІЯ
ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ
Время портала
Гість
Ім'я

Пароль

Запам'ятати мене



Реєстрація
Забули пароль?
Голосування
Звідки Ви дізналися про наш сайт?

Від знайомих

З іншого сайту

З пошукової системи

Для участі в опитуваннях ви повинні залогінитися.
Міні-чат
Вам необхідно залогінитися.

Немає присланих повідомлень.
Copyright © 2007
Веб-портал Сумської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату
Редакція Прес-центру залишає за собою право не погоджуватися зі смістом статтей, які присилають читачі. Викладені тут погляди не обов'язково повинні поділяти всі члени редакції прес-центру.
Матеріали Веб-порталу Сумської єпархії УПЦ КП можуть бути використані повністю чи частково лише за умови посилання на джерело.