Змій
був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І
сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в
раю? 2. І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, 3.
тільки
плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не
доторкайтеся до них, щоб вам не померти. 4. І сказав змій жінці: ні, не
вмрете, 5. але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх,
розкриються очі
ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло. 6. І побачила жінка,
що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що
дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму,
і він їв. 7. І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і
зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.
8. І
почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і
сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. 9. І
покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти? 10. Він
сказав:
почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. 11.
І
сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з
якого Я заборонив тобі їсти? 12. Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав,
вона дала мені від дерева, і я їв. 13. І сказав Господь Бог жінці: що
це
ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.
14.
І
сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед
усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на
череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого; 15. і ворожнечу
покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її;
воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в
п’яту*.
16.
Жінці
сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях
будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде
панувати над тобою. 17. Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос
жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж
від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в
усі дні життя твого; 18. терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш
їсти польову траву; 19. у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не
повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху
повернешся. 20. І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва**, бо вона
стала
матір’ю всіх, хто живе. 21. І зробив Господь Бог Адаму і
дружині його
одяг шкіряний і одягнув їх. 22. І сказав Господь Бог: ось, Адам став як
один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки
своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став
жити
вічно. 23. І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти
землю, із якої він узятий. 24. І вигнав Адама, і поставив на сході біля
саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався
навколо, щоб
охороняти путь до дерева життя.
