ГОЛОВНА · ЄПАРХІЯ · НАШІ БЛАГОЧИННЯ · БІБЛІОТЕКА · СТАТТІ · ДОПОМОГТИ НАМ · ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО · КАЛЕНДАР · ПОШУК · КОНТАКТИ Wednesday, December 11, 2024
Навігація
ГОЛОВНА
ЄПАРХІЯ
НАШІ БЛАГОЧИННЯ
БІБЛІОТЕКА
СТАТТІ
ДОПОМОГТИ НАМ
ДОПОМОГА НА БУДІВНИЦТВО
КАЛЕНДАР
ПОШУК
КОНТАКТИ
FAQ
Зворотній зв'язок
Пожертва на Свято-Воскресенський кафедральний собор
Останні статті
Благовірний великий ...
«Колір чистоти і цно...
28 вересня - пам'ять...
Воздвиження Чесного ...
Життя і страждання С...
Наші друзі off
Життя і страждання Святого священномученика Автонома
Життя і страждання Святого священномученика Автонома
    25 вересня 2018 р. Свята Православна Церква вшановує пам’ять Святого священномученика Автонома, Єпископа Італійського (313 р.).

Святий Автоном був єпископом в Італії за царювання Діоклетіана. Коли настав час жорстокого гоніння на християн, Автоном згадав слова Господа, сказані в святому Євангелії: «Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше.» (Мф.10:23), і, залишивши Італію, переселився в Вифинию, де по Божій волі зупинився в одному селищі, званому Сореос1. Тут святий Автоном прийнятий був деяким страннолюбцем Корнилієм. У нього він прожив досить довгий час і, проповідуючи Христа, обернув багатьох еллінів до християнської віри. І чимало придбав він тут душ Богу, бо безліч народу збиралося в будинок Корнилія слухати вчення святого Автонома. Він же подібно апостолам проповідував Слово Боже з сміливістю, бо в ньому діяв той же Дух Святий, Який колись в вогненних язиках зійшов на святих Апостолів. За допомогою проповіді Автонома Дух Святий запалював серця людські до любові Божої і благочестя, так що ті, хто слухає його вчення розчулювалися і охоче сприймали проповідь його, просячи у нього святого хрещення. І в тій місцевості він так багато людей привів до святої віри, що будинок Корнилія вже не міг вміщати всього зібрання віруючих, тоді святий Автоном збудував християнам церкву в ім'я Воєводи небесних сил, Святого Архістратига Михаїла, вручаючи під його захист всіх новопросвічених їм; сам же, посвятивши Корнилія в диякона і доручивши йому словесне стадо Христове, пішов в Лікаон і Ісаврію2, бажаючи і там бути проповідником благочестя.

Потрудившись в цих країнах в справі проповідування Слова Божого досить довгий час, святий Автоном знову повернувся до Корнилія: йому хотілося відвідати навернене ним стадо Христове. Він поставив Корнилія пресвітером і разом з ним став служити спасінню роду людського. Коли нечестивий цар Діоклетіан прибув в Нікомидію, з метою погубити всіх, хто знаходився там послідовників Христових, тоді ідолопоклонники стали відшукувати і святого Автонома, як найвідомішого з християн. Але святитель, бажаючи ще більше народу привести від темряви бісівської до світла пізнання Істинного Бога, не віддав себе в руки мучителів. Зберігаючи себе для блага церкви, святий Автоном відплив в Клавдіополь, який перебував на березі моря Евксінского3, де і сіяв насіння Слова Божого, які падаючи на добрий ґрунт сердець людських, незабаром по благодаті Божій принесли багато духовних плодів. Влаштувавши тут як повинно все що відноситься до благочестя і наставивши віруючих на шлях спасіння, святий Автоном знову повернувся в Сореос.

Побачивши, що число віруючих тут ще більш збільшилося, святий поставив Корнилія єпископом, а сам відправився в Асійську країну4, де став викорінювати терня безбожництва і поширювати святу віру в Єдиного Бога. І тут, за благодаттю Божою, він багатьох позбавив від омани і вічної погибелі, руйнуючи проповіддю ідольскі жертовники і творячи в серцях людських духовні храми - Духу Святому. Незабаром святий Автоном знову відвідав Корнилія і доручену йому паству. Побачивши, що всі навчаються тут Законові Божому і процвітають в чеснотах, Автоном був втішений цим і дякував Богові, що праця його не була марна і що його духовні чада, - яких він породив через Євангелію, - примножились. Поблизу міста Сореос знаходилося одного села, на ім'я Лимна; жителі цього міста були ще затьмарені тьмою ідолослужіння. І ось, відправившись до них, святий Автоном став проповідувати їм Христа і, навернув тут багатьох в християнство, навчив їх таємниць святої віри, просвітив хрещенням, і через те приєднав їх до обраного стада Христового.

Одного разу місцеві жителі, що залишилися в невірі, здійснювали свято одному зі своїх скверних ідолів і, приносячи жертву бісам, раділи в своєму ідольскому храмі; тоді християни, яких в той час було вже багато, зібравшись, прийшли до святкуючих язичників, зруйнували їх жертовники і розбили всіх ідолів, храм же їх зруйнували дощенту. Цим вони показали невірним, що боги їх ніщо, бо вони не можуть чинити опір, коли їх розтрощують, і не волають, якщо їх розбивають.

Язичники, розгнівавшись на християн за такий тяжкий сором, вирішили помститися їм за розтрощення своїх ідолів і стали чекати зручного для цього часу.

Дізнавшись одного разу той день, коли служитель Господній Автоном повинен був в побудованій ним церкві Архістратига Михаїла в місті Сореос приносити безкровну жертву Богу, вони з Лимна разом з язичниками інших навколишніх сіл зібралися в незліченній кількості і таємно приготувалися раптово напасти на храм Божий і вбити пастиря християн, святого Автонома, що їм і вдалося виконати. Під час звершення Божественної літургії язичники у великій кількості напали на церкву: одні з них мали в руках зброю, інші палиці або камені; вони розігнали з церкви всіх колишніх там християн і нелюдяно вбили святого Автонома: вони замучили його у вівтарі, так що останній весь обагрився святою його кров'ю. Так, приносячи безкровну жертву, святитель сам був принесений як кривава жертва в пренебесний жертовник5.

Убивши святого Автонома, язичники накидали над ним безліч каменів, якими вони його вбили. Зробивши торжество в честь того, що помстилися християнам за наругу своїх богів всі вони розійшлися. І лежав святитель убитим, - і було тоді велике збентеження в церкві і невтішний плач віруючих через вбивство їх батька і доброго пастиря. Дияконисса, на ім'я Марія, взявши святе тіло священномученика, з благоговінням поховала його.

Після багатьох років після поховання святого Автонома, в той час, коли Костянтин Великий вступив на престол, якийсь вельможа, на ім'я Севіріан, посланий був царем в Олександрію. Боячись морського хвилювання, він поїхав не морем, але суходолом по берегу моря. По волій Божій довелося їм йти повз того місця, де лежало тіло священномученика Автонома; і раптом коні відразу зупинилися і ніяк не могли їхати далі. Як їх не били бичами, жодна з них не могла рушити з місця; їх полегшили від тягарів, які вони везли, але і тоді вони не могли продовжувати шлях: наче якась невидима рука їх утримувала; і був Севіріан у великому нерозумінні.

Разом з Севіріаном їхав якийсь благочестивий чоловік, який був наділений даром розуміти таємниці Божі. Він сказав Севіріану: - Слід тобі на цьому місці спорудити церкву тому мученику, тіло якого тут поховано; і якщо ти даси обітницю зробити це, то побачиш, що коні твої швидко підуть далі. Севіріан з радістю обіцяв зробити це, і коні його дійсно відразу ж рушили і швидко побігли. Севіріан ж, до повернення свого з Олександрії, побудував на тому місці невеликий молитовний храм на честь святого мученика; а повернувшись спорудив над труною його прекрасну церкву.

Після багатьох років, один священик, не знаючи, що в цій церкві під землею лежать святі мощі святого Автонома, розібрав її внаслідок старості, а нову побудував на іншому місці, поблизу моря6. Те ж місце, де під спудом лежали мощі святого, було шістдесят років порожнім, - до самої смерті візантійського царя Зінона7, - і ніхто не знав про той багатоцінний скарб, який було приховано в надрах землі. У той час один з царських охоронців, на ім'я Іоан, виконуючи якесь царське веління, - знаходився в вищезазначених місцевостях - в м. Сореосе і Лимні; одного разу він пішов на полювання і сталося, що на тому самому місці, де колись стояла церква над мощами святого, він побачив зайця і, натягнувши лук і пустивши стрілу, убив його, убивши багато і інших звірів, він повернувся додому. Але ось вночі, коли він уже спав на одрі своєму, явився йому уві сні священномученик Автоном і повелів йому створити церкву на тому самому місці, де напередодні він убив зайця. Іоан прокинувшись вирішив докласти всі свої старання, щоб виконати наказане йому і незабаром створив чудову церкву в ім'я священномученика Автонома; мощі ж його знайшов в землі цілими і абсолютно нетлінними, і від них стало відбуватися багато чудес, і багато хворих отримали тут зцілення.

Про саме набуття мощей святого Автонома блаженний Симеон Метафраст8 говорить так: - Бачачи достославного подвижника, преперемагаючого властивості людської природи, я встав на славослів'я Боже; і ось, споглядаяючи одного разу очима в труну святого мученика Автонома, я побачив, що його святі мощі залишаються непереможеними силою смерті. Смерть, що хвалилася в три дня зруйнувати весь склад живої істоти, не могла, в продовження настільки багатьох років, знищити жодної волосини у цього славного чоловіка. Голова його і волосся були неушкоджені, обличчя ціле, шкіра міцна - не зотліла жодна волосина на віях його: лише очі його зімкнулися. І коли я дивився на нього, мені здавалося, що смерть змусила його лише зберігати мовчання, а все його тіло і весь його склад зберігає цілими: ні з голови його ніщо не відпало, ні від інших частин тіла ніщо не відокремилося. Так прославляє Господь тих, які прославляють Його в святих тілах своїх. Йому належить всяка слава, честь і поклоніння нині, повсякчас, і на віки віків. Амінь.

* * *

1 Вифиния - область в Малій Азії. - Сореос, або Сореі - перебувала на правій руці у судів, які входили в затоку Никомидійську або Астаценську.

2 Лікаон - область Малої Азії, поряд з Ісавра, також малоазійською областю, з містом того ж імені. Ісавра належала раніше то Фрігії, то Пісідіі, то Лікаонії.

3 Евксинске море, або Понт - давня назва Чорного моря, яке за переказами називалося раніше «Аксинським», тобто негостинним, із-за бурі; коли ж берега його, починаючи з VII століття, стали покриватися грецькими колоніями, то воно стало називатися «Евксинським», тобто гостинним.

4 Асія - римська провінція, що містила в собі західну частину Малої Азії, інакше «Проконсульська Азія».

5 Кончина священномученика Автонома була близько 312 року, незабаром після гоніння Діоклетіана.

6 Це було близько 430 року; набуття же нетлінних мощей святого Автонома було років через 60.

7 Візантійський імператор Зінон царював з 474 по 491 рік.

8 Симеон Метафраст - відомий церковний письменник X століття (пом. 940 р), упорядник і збирач Житій Святих: його праці в цій галузі послужили згодом головним джерелом для «Четьих-Міней» св. Димитрія Ростовського. Метафраст повторює тут свідоцтво іншої особи, що жив через 200 років по смерті святого Автонома і називає себе сучасником імператора Юстина (518-527 рр.).

Джерело: «Життя святих» святителя Димитрія Ростовського.

Тропар священномученика, глас 4: Як святителя преподобного, і страждальця вірного,* Церква прославляє святу твою пам’ять* і вірно скликає святкувати, Автономе,* світильнику досконалий, і Тройці угоднику,* моли за нас єдиного чоловіколюбця Бога.

Кондак священномученика, глас 2: Божественні таємниці знав ти, премудрий,* і був приємною жертвою, блаженний у Бозі.* Бо випив ти Христову чашу, преславний світильнику всесвітній,* молячись неустанно за всіх нас.

Коментарі
Немає коментарів.
Додати коментар
Будь ласка, залогиньтесь, що б додати коментар.
Рейтинги
Рейтинг доступний тільки для користувачів.

Будь ласка, залогінтесь або реєструйтеся для голосування.

Немає даних для оцінки.
ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ
Гість
Ім'я

Пароль

Запам'ятати мене



Реєстрація
Забули пароль?
Голосування
Звідки Ви дізналися про наш сайт?

Від знайомих

З іншого сайту

З пошукової системи

Для участі в опитуваннях ви повинні залогінитися.
Міні-чат
Вам необхідно залогінитися.

Немає присланих повідомлень.
Copyright © 2007
Веб-портал Сумської єпархії Православної Церкви України
Редакція Прес-центру залишає за собою право не погоджуватися зі смістом статтей, які присилають читачі. Викладені тут погляди не обов'язково повинні поділяти всі члени редакції прес-центру.
Матеріали Веб-порталу Сумської єпархії ПЦУ можуть бути використані повністю чи частково лише за умови посилання на джерело.