Причепурена, вимита до блиску, свіжозаасфальтована, в квітах, рушниках, посмішках, музиках, вишиванках, Шаповалівка вже вкотре радо вітала всеукраїнський козацький фестиваль – "Козацький родослав", та його високих гостей – і своїх, і із ближнього та дальнього зарубіжжя. А гості ж які високі! Відкривав фестиваль сам Президент України Віктор Ющенко та Святійший Патріарх Всієї Руси-України Філарет, що вже надало події особливої урочистості, державної ваги і знаковості. Адже приурочений фестиваль такій історичній події – 350-літтю Конотопської битви, де вперше козацька звитяга отримала перемогу над багаточисельним, добре підготовленим російським військом. І була забута ця славна перемога на цілих кілька століть – державна політика, бачите, імперські амбіції, почуття меншовартісності… Та генетична пам'ять жила, і праправнуки відроджують "тую славу і волю"! Та ще й як! Два роки тому, на відкритті такого ж фестивалю, вперше від влади прозвучала обіцянка, що знаменна подія не буде забута. І слово таки дотримано, незважаючи ні на які кризи! Постав у Конотопі, у самісінькому центрі, білосніжний красень-храм Різдва Пресвятої Богородиці, на місці зруйнованого в 20-ті роки, який освячував сам Святійший Патріарх Всієї Руси-України Філарет та десять українських архієреєв та більше 50-ти священиків, а золоті хрести на банях встановлювались у присутності Президента України, і багатьох тисяч народу, що затамувавши подих, стежили, як освячені хрести, пропливши на висоті 47 метрів над землею (отака нині техніка!), органічно завершили церковні бані, навік поєднавши золотом небо і землю. Во славу Божу, і в пам'ять визначної події, славної перемоги, і полеглих у битві. І в пам'ять по убієнним відбулись у діючих храмах поминальні літургії… А державний хор золотим голосом Ніни Матвієнко проспівав осанну живим, які сотворили, з забуття і небуття, підняли до неба оце архітектурне білосніжне диво – величний храм…
Цього року все було надзвичайне і неповторне. Українська народна партія, на весь величезний шаповалівський вигін, розстелила державний прапор України, розміром 35х40 метрів, який уже занесений до Книги рекордів Гіннеса, як найбільший державний прапор світу! А що, ми такі, шаповалівського вигону вистачить і на два світових рекорди!
Кількість українських гетьманів, які зустрічались мало не на кожному кроці, здивувала і Президента, і святійшого Патріарха Філарета, які відвідали фестиваль, і козацькі курені! Високі, статурні, один одного красивіші, при африканській спекоті (35-38 і більше!), і в повних козацьких строях! Куди там баням і парилкам! Сліпучо усміхаються, танцюють, виспівують, шаблюками на боках видзвонюють. Ну хіба встоїть найстійкіше жіноче серце??? А курені як оформлені – очі розбігаються! Тут тобі і справжні скрині з Мамаями, і глечики межиріцькі, і охтирські, і глухівські; і столи аж ломляться від усякої смакоти, і вишивки, що аж сміються барвами і сюжетами; а вже пісень, музик, сміху, жартів; а нежданих-негаданих зустрічей з обіймами-поцілунками! А там он містечко майстрів вабить майстер-класами, і всілякими уже готовими виробами; а на величезній сцені, розміром з Майдан, заслужені колективи і виконавці таке витинають, що ноги самі до танцю просяться! І пливе над оцим усім майданом дух козацької вольниці, дух історії, пам'яті народу про славну звитягу, присмачений неймовірним запахом козацького кулешу, яким козаки частували і Президента, і Святійшого Патріарха Філарета, і всіх бажаючих!
Особливого шарму святу придавала козацька кіннота – Київський театр з етнографічного центру "Мамаєва слобода", виступи якого прямо таки брали у полон серця, надто жіночі! Бо – коні, як летючі блискавки, а вершники – солодка жіноча мрія… Дивлячись на виступи цих молодців, уже не сумніваєшся ні на хвилинку в легенді про славнозвісного кошового Святого праведного Петра багатостраждального Калнишевського, що нібито у 85-літньому віці, на ходу пробігав під черевом коня! Така була фізична виправка у козаків!
Музей козацтва у Шаповалівці поповнився новими, цікавими експонатами, а в парку біля музею навік застиг Іван Виговський, до підніжжя якому клав квіти і вклонявся Президент України, Святійший Патріарх Філарет, і тисячі народу, відкриваючи пам'ятник цього дня…
І звичайно ж, окраса любого свята – чарівне жіноцтво, надто ж – козачки! Барвисті, квітучі, як ружі, блиск і бісики в очах, жарти на вустах, ноги в танцях – біда на козацькі голови! Майстрині, шинкарки, Солохи – і навіть конотопські відьми в цей день – просто чарівниці, од яких очей не відвести! Он статурний козарлюга хвацько залицяється до такої пишної красуні, аж на тин налягає! А інший остовпів від подиву – живісінька Ніна Матвієнко скромно роздивляється якийсь рідкісний рушник, що розкрилився на стінах козацького куреня! А ось журналісти оточили мальовничу групу красунь в яскравих вишиванках – Союз українок теж гість козацького фестивалю, і оточений увагою і турботою своєї найактивнішої конотопської союзянки Зої Шалівської.
Вулиці Шаповалівки пишалися до гостей височенними квітучими рожевими мальвами і соняхами та іншим квітом, що аж вибігали з палісадників. А на воротях красувалися старовинні рушники – як колись у селах, у найбільші свята. І це надавало особливого колориту, забутої сільської елегантності і вишуканості садибам і вулицям – такий ото незвичайний народний дизайн!
… До глибокої ночі шуміла-вирувала святкова Шаповалівка, гриміли мирні святкові залпи козацьких гармат, розсвічували небо розкішні феєрверки, прославляючи військову звитягу, та запрошуючи знову на щорічний фестиваль в пам'ять Конотопської битви.
