Чи можна гріхи "змити" або "відкупити"?

Лише проповідник «русского міра», який благословляє загарбницьку війну й агресію проти ближніх, служачи не Богу, а антихристу – очільник МП Кирил Гундяєв – може говорити про те, що російські військові у разі своєї загибелі своєю «жертвою» змивають усі гріхи, які вони вчинили. Він свідомо перекручує зміст Священного Писання та святоотцівської спадщини, поширюючи єресь і здійснюючи богохульство та відверту наругу над православним віровченням.
Одразу зауважимо: вояки РФ, які вторглись до нашої мирної країни, ідентифікуючи себе з православ’ям, насправді втратили живий зв’язок із Христом та Його Церквою – адже чинять справи, що свідчать про них як про злочинців і вбивць, які наслідують каїнів смертельний гріх братовбивства (навмисного вбивства своїх братів і сестер у Христі). Кожна вбита дитина, кожна зґвалтована жінка, кожен зруйнований житловий будинок та храм – це не лише воєнний злочин, але й акт зречення Христа, внаслідок якого злочинці відступають від Церкви. І ніяк вони свої гріхи навіть смертю на війні не «змиють» і, тим більше, не «відкуплять».
У Православ’ї гріх є тим хибним проявом людських можливостей, який не відповідає благій меті існування людини, суперечить її призначенню як творіння Божого. Спасеться той грішник, хто бачить свою гріховність і вміє каятись. Спасуться не за заслуги, а за ПОКАЯННЯ! Ось різниця між Православ’ям та іншими вченнями: там часто очікують отримати спасіння та прощення за заслуги, а в Православ’ї – за покаяння.
Не зовнішньою діяльністю спасається людина, а внутрішнім станом душі. Христос прийшов на землю як Спаситель, а не як винагороджувач, тому і заслуг людини перед Богом, якими вона могла би досягти спасіння, не може бути. Спасіння не заробляється. Спасіння – це внутрішнє зцілення, це бачення й усвідомлення своєї гріховності, і внаслідок цього – щире покаяння через Таїнства Сповіді та Причастя.
Смертні і непрощені гріхи, за тлумаченням отців Церкви, означають не якісь певні гріхи, а взагалі гріхи нерозкаяні: «Гріх до смерті – коли люди, грішачи, не у виправленні перебувають… У таких немає Господа Бога, якщо не смиряться і не протверезяться від свого гріхопадіння. Треба їм спочатку приступити до Бога й зі смиренним серцем просити прощення гріха цього, а не марнославствувати діяннями неправедними» (5-те правило Сьомого Вселенського Собору).
Тож гріх – це внутрішня серйозна хвороба душі. І щоб зцілитися від неї, потрібно її спочатку виявити, від щирого серця покаятися та змінитися за допомогою Божою. Дорога до вічного блаженного життя і спасіння лежить виключно через щире покаяння у гріхах, молитву та любов до Бога і до наших ближніх. А хіба християнську любов виявляють російські окупанти на наших землях? Тож лукавить знову Кирил, обіцяючи за «жертву» росіян на війні «змивання» їм усіх гріхів. Звільнити душу від гріха може лише Господь, бачачи щире покаяння та участь в Таїнствах Сповіді й Причастя.