Нехай для тих, хто зараз стоїть на передньому краї боротьби зі злом, святий Миколай буде помічником і покровителем, — Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом на честь великого чудотворця і угодника Божого Миколая, архієпископа Мір Лікійських!

Цей святитель є одним з найбільш шанованих Церквою праведників. І мабуть після Богородиці саме до нього найчастіше звертаються з проханнями про молитовне заступництво, допомогу, захист, утвердження в правді. Бо сам він, досягнувши досконалості у багатьох чеснотах, яких має прагнути кожна людина, є для нас водночас і зразком, і наставником та вчителем, і тим, хто молиться за нас перед Богом. Щоби і ми, коли наслідуємо його життя, також досягали успіху в добрі.

Найперше святий Миколай відомий серед людей своєю добротою та милосердям. За свого земного життя він прославився численними добрими ділами, милосердям до потребуючих, жертовними вчинками. І як той, хто сам досяг досконалості у цих чеснотах, він допомагає тим, хто бажає творити добрі діла.

Від давнього часу вшанування пам’яті святителя Миколая сполучилося у народних звичаях із подарунками, які роблять християни, як вияв любові до ближнього. Особливо ж серед нашого народу прийнято робити подарунки дітям, але не просто так, а зі спонуканням їх до добрих діл, до вихованості, до навчання.

Цим гарним звичаєм ми наслідуємо любов і щедрість святого Миколая, стаємо його помічниками. Водночас ми нагадуємо і самим собі, і особливо дітям, що найважливішим є моральне добро, примноження діл любові, зростання і вдосконалення у корисних справах. А матеріальний вияв цього, ті певні речі, які ми даруємо одне одному – це лише зовнішня сторона того, що повинно мати глибоке духовне коріння.

Цей звичай також нагадує нам божественну істину, що добро і любов перемагають і ніколи не залишаються без винагороди. Бо в чому особливе значення добрих справ, щедрості та милосердя до ближніх?

Коли людина збирає і набуває щось для себе, то вона отримує це як щось тимчасове, чого раніше чи пізніше позбудеться. Бо те, що людина має, вона або споживе, або використає, витратить. Або плин часу, тління і розпад речей, наш власний неминучий відхід від життя світу цього все одно розлучать нас із набутими речами.

Коли ж ми ділимося певними матеріальними благами із ближніми, коли виявляємо до них щедрість, жертовну любов, благодіємо їм – то хоча ззовні нібито і втрачаємо подароване, пожертвуване, позбуваємося того, що віддали, але насправді лише примножуємо те, що має цінність внутрішню, справжню. Бо так ми примножуємо скарб, який Спаситель називає небесним і вічним. Адже коли людина збирає і утримує для себе самої, то радіє лише вона, і радіє тимчасово і недовго. А коли людина благодіє іншим, коли виявляє щедрість, жертовність і милосердя до ближніх – то вона і їм приносить радість, задовольняючи їхні потреби, і сама наповнюється радістю, маючи за вчинене добро внутрішню моральну винагороду від Бога.

Сам Господь, коли сповіщає учням про кінець світу та останній суд для всього людства, то на діла милосердя, на жертовність до потребуючих вказує як на головне мірило і зразок, за якими відбуватиметься виправдання чи осудження кожного особисто. Син Божий свідчить, що всяке добре діло, вчинене для ближнього, Він приймає як те, що зробили для Нього Самого. І навпаки, коли людина мала можливість робити добрі діла, але залишалася байдужою до голодних і спраглих, до нагих, до хворих, до подорожніх, до ув’язнених, тобто до всіх, хто з різних причин перебуває у скрутних обставинах – то таку байдужість до потреб ближніх Христос приймає як байдужість до Нього Самого.

Через усвідомлення цієї істини ми як християни повинні краще розуміти, що наша благодійність, наша жертовність – не лише святкова традиція і не може обмежуватися лише сьогоднішніми солодощами і дарунками для дітей. Жертовність і милосердя – невід’ємна складова частина істинного християнського досконалого життя, вона відкриває нам двері до раю, до життя вічного з Богом. Наша милість до ближніх прихиляє до нас самих милість Божу. І кожна людина, яка примножує добрі діла для ближніх – тим самим примножує і свій власний скарб на небесах, але також і ширить світло та любов тут, на землі.

Хоча святий Миколай відомий милосердям і щедрістю, але ці чесноти в ньому зросли і дали щедрий плід не самі собою, а завдяки глибокій, твердій, живій та діяльній вірі. Від юності пізнавши істину євангельського вчення і всією душею віддавшись виконанню заповідей Божих, Миколай досягав досконалості у чеснотах подібно до багатоплідного дерева, яке має глибоке коріння. Коріння чеснот святого Миколая – це правдива, істинна, непохитна християнська православна віра. Завдяки цій вірі він досяг плодів добрих діл. А хто не має віри – подібний до дерева без коріння, бо хоча воно і може зберігати якийсь час зовнішній свій вигляд, але не маючи поживи – не може приносити саме собою плодів і скоро засихає та гине.

Тому хоча найчастіше святого Миколая прославляють за милосердя та благодійність і в них бачать зразок для наслідування, але слід пам’ятати, що основою правдивих добрих діл є правдива віра. Бо без Бога, як свідчить нам і Писання, не можемо творити нічого, тобто ніякого справжнього добра. А з Богом, з Його допомогою і спрямуванням, можемо навіть чинити й чудеса.

І святитель Миколай є прикладом цього. Бо він не даремно іменується Чудотворцем. Адже і в час земного його життя за його молитвами Бог звершував багато чудес. І після його відходу до вічності Миколай не перестає молитися про нужденних і продовжує служити потребам тих, хто звертається до нього, особливо тих, хто перебуває у скрутних обставинах. Тому хоча від часу земного життя святителя Миколая минуло сімнадцять століть – він і нині, як і у давні часи, продовжує звершувати своє духовне служіння і чудесами підтверджує справедливість віри та уповання людей на Бога, показує цінність та значення милосердя і жертовності.

Дорогі брати і сестри!

На завершення наших роздумів про чесноти, яких нас навчає святитель Миколай, ми маємо згадати подію, яка хоча і має світське походження, але тісно переплітається зі сказаним раніше. Сьогодні ми, як український народ, вшановуємо наших захисників, наших воїнів. Їхнє служіння справді пов’язане з найвищим виявом жертовності, з готовністю на ділі, буквально, душу й тіло покласти за свободу України, за волю і краще майбутнє нашого народу і прийдешніх його поколінь. Тому наш спільний обов’язок особливо зараз, в умовах війни з російським агресором, підтримувати наші збройні сили, підносити за наших захисників свої молитви та спрямовувати наші зусилля на досягнення перемоги і миру для України.

Вітаючи всіх наших воїнів зі святом хочу нагадати, що окрім інших його чеснот святитель Миколай вшановується також як захисник і помічних всіх, хто захищає правду і добро. Тож нехай і для них, для тих, хто зараз стоїть на передньому краї боротьби зі злом, святий Миколай буде помічником і покровителем!

Насамкінець, як певний підсумок перелічених нами чеснот милосердя і живої діяльної віри, яких нас навчає святий Миколай, нехай ще раз прозвучать слова побажань, почуті нами з сьогоднішнього читання Послання апостола Павла: «Бог же миру, Який підняв iз мертвих Пастиря овець великою Кров’ю завіту вічного, Господа нашого Ісуса Христа, нехай вдосконалить вас у всякому доброму ділі, на виконання волі Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Ісуса Христа: Йому слава на віки віків! Амінь» (Євр. 13:20-21).