27-28 липня 2010 р. в Києві відбулися загальноцерковні урочистості, присвячені дню Хрещення Руси-України та пам’яті рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. У святкуваннях взяли участь делегація Сумської єпархії на чолі з своїм архіпастирем єпископом Сумським і Охтирським Мефодієм.

У святкуванні та хресному ході взяли участь практично все духовенство єпархії, близько 700 паломників з районів області та 200 мирян із м. Суми.

Очолив богослужіння Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні майже всіх єпископів та представників духовенства з усіх єпархій Київського Патріархату. На богослужіннях також молилася делегація Чорногорської Православної Церкви на чолі з митрополитом Михаїлом.

У Володимирському патріаршому кафедральному соборі столиці 27 липня відбулося Всенічне бдіння, а 28 липня – урочиста Божественна літургія. На запричасному стиху секретар Священного Синоду єпископ Євстратій виголосив Послання Святійшого Патріарха Філарета до повноти Київського Патріархату з нагоди дня Хрещення Руси-України.

Під час богослужіння все більше і більше прибувало паломників, так, що ні в храмі, ні на подвір’ї храму на було і «яблуку де впасти».

По завершенні Божественної літургії від Володимирського собору до пам’ятника князю Володимиру вирушив Хресний хід. Хресний хід зібрав понад 20 тисяч чоловік, з яких понад 1,5 тисячі становили священики. Довжина Хресного ходу від голови до кінця колони склала понад кілометр, а загальна тривалість шляху – близько 2,5 кілометрів. Незважаючи на спекотну погоду та поважний вік – 81,5 рік – Предстоятель, Святійший Патріарх Філарет не тільки звершив двогодинну Божественну літургію, але й пройшов весь шлях ходу та очолив біля пам’ятника князю Володимиру молебень.

Після молебню Патріарх звернувся до присутніх зі словом, в якому закликав брати приклад духовного життя зі святого князя Володимира – від невір’я та гріхів навертатися до віри і праведності. Святійший Владика для сучасних законотворців поставив за приклад закони княжої Київської держави – гуманні та засновані на правді, а не на бажанні захистити інтереси лише окремих груп чи навіть осіб. Предстоятель також звернув увагу на необхідність йти дорогою правди та бути вірними Церкві. «Нас кличуть до Єдиної Святої Церкви. Але це лукавство, бо ми є помісна частина Церкви Христової. Якби нас закликали йти в Московський Патріархат – це було би більш правдивим з їхнього боку. Але вони лукавлять і хочуть нас штовхати на цей лукавий шлях, на який нам не можна ставати, якщо ми хочемо йти правдивою дорогою».

Після завершення молебню і многолітня Патріарху, ієрархам, Україні, її владі та війську, і всім православним християнам Предстоятель окропив віруючих святою водою. А по завершенні богослужіння він підійшов до преси та дав відповіді на питання журналістів. А у Михайлівському монастирі на паломників чекав чудовий спів хорового колективу «Орфей» та можливість підкріпити свої тілесні сили їжою на благодійному обіді, який був організований прот. Миколою Салабаєм, настоятелем храму Різдва Христового.

Святкування відбулося урочисто та піднесено, на нього прийшло, попри перешкоди, навіть більше людей, ніж минулого року. Таким чином сам віруючий народ показав, хто його рідний пастир, а хто лише іноземний гість. Адже, попри сприяння місцевої влади, і в Одесі, і в Дніпропетровську, і в Києві на богослужіннях Патріарха Московського було значно менше людей – від кількох сотень на молебні на Володимирській гірці до 5-7 тисяч на службах у Дніпропетровську.

Українського Патріарха не охороняла міліція, в той час як спокій московського гостя охороняли тисячі міліціонерів та працівників спецслужб, яких за це одне видання влучно назвало «найвідданішими парафіянами Патріарха Кирила». Українське телебачення надало можливість лише для 1,5-годинної трансляції літургії з Володимирського собору в запису, а радіо взагалі відмовило у традиційній трансляції богослужіння.

Але попри все це свято відбулося. Помісна Православна Українська Церква – Київський Патріархат – показала, що вона жива і діюча, що вона рідна Церква для українського народу, який їй довіряє. Тому нехай ніхто не сподівається на те, що якісь «обставини відходять у минуле» – у минуле відходять політики з їх програмами, а Церква залишається Церквою, зміцнюючись у випробуваннях та зростаючи духовно навіть в найбільш несприятливих зовнішніх умовах.

За матеріалами Прес-центру Київської Патріархії.

        Джерело:  Прес-центр Сумської єпархії