Слово Предстоятеля у 9-й день упокоєння Святійшого Патріарха ФіларетаПреосвященні владики, дорогий отець настоятель, всечесні отці, шановні рідні спочилого Святійшого Патріарха Філарета, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, у дев’ятий день від упокоєння Святійшого владики, ми зібралися на молитву в соборі, де він звершував своє служіння Богу, Церкві та людям протягом понад шести десятиліть. Тут, згідно з багато разів висловленою ним волею, він знайшов свій останній земний спочинок.

Сьогодні ми зібралися на соборну молитву біля патріаршої могили. Тут спочиває тіло, але душа, за яку ми молимося – жива. Про те, що вона жива, свідчить наша віра, про це свідчить християнська любов, про це свідчить Євангеліє. Бо коли людина помирає, то ми молимося не про померле тіло, а про живу душу, про її упокоєння.

Чому ми не молимося про тіло, але молимося про душу? Бо про тіло кожної померлої людини Господь вже подбав, а душа того, хто спочив, потребує нашої молитви та Божої милості. Звідки ми знаємо, що Бог подбав про тіло людини? З того, що Христос воскрес з мертвих і сповістив через Євангеліє, що і всі померлі воскреснуть. А душа потребує молитви, бо хоча воскреснуть всі, але після воскресіння буде суд.

І тут, у цьому соборі, кожен може бачити нагадування про це. Коли ви входите в собор, то бачите Богородицю зі Спасителем на руках, Яку сьогодні, в суботу акафісту, ми особливо прославляємо, бачите численні ікони святих. А коли виходите – бачите великий образ Страшного суду. І там одні стоять праворуч, а інші ліворуч. Бо одні будуть виправдані та увійдуть у вічне життя блаженне, а інші будуть засуджені та підуть у вічні муки.

Тому, знаючи все це, ми молимося не просто про вічне життя, але про прощення гріхів вільних і невільних та про упокоєння душі спочилого в оселях праведників, у Царстві Небесному. А Царство це, як ми знаємо, є Царство любові. Бог є Любов, і тому Царство його – це Царство любові.

Спочилий Патріарх багато разів про це говорив, а особливо в останній час. Він закликав виявляти любов і сам показував приклад цієї любові. І всі ми бачили у неділю, як Церква об’єдналася в любові, в молитві та в пошані. Ця любов, молитва і пошана знову зібрали нас тут на дев’ятий день, і надалі продовжуватимуть нас збирати. Бо ми віримо, що хоча тіло спочилого Патріарха лежить тут в землі, але душею він живий. І він радіє, коли за нього підносяться молитви та в пам’ять про нього звершуються справи любові, справи добра.

Гріх продовжує діяти у світі, диявол не спить і сіє розбрат та ненависть між людьми. А ми будемо виконувати наш християнський обов’язок, виконувати настанову, яку дає нам апостол Павло в Посланні до Римлян, кажучи: «Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі; нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можливо i залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. […] Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12:16-18,21).

І нехай Господь допомагає усім нам на цьому шляху, подає перемогу над злом і сприяє тому, щоби добро та любов примножувалися. Щоби і ми, коли прийде наш час і коли Господь нас покличе до Себе, також могли увійти в Царство Божої любові. У те Царство, яке ми в наших молитвах просимо і будемо просити дарувати спочилому Святійшому Патріарху Філарету, щоби душа його навіки оселилася у блаженстві між праведниками. Амінь.