Що таке ΆρτοςЩо таке Άρτος, яке його значення.
В Православній Церкві у велике і світле Свято Святої Пасхи на спомин про Воскреслого Господа на протязі Світлої седмиці в храмі, домі Божому (І Тим. 3, 115) лежить перед іконостасом єдиний спільний всім членам Церкви освячений хліб, який називається по-грецьки «Артос», «Дарник», або по іншому «просфора всеціла».

Згідно із знаменуванням Пасхи, яка поєднує в собі події смерті і Воскресення Господа, на артосі робиться зображення знамення перемоги Христа над смертю — хрест, увінчаний терновим вінцем, або образ Воскресення Христового.

В перший день Свята Святої Пасхи на Літургії, після заамвонної молитви, артос освячується особливою молитвою і окропленням святою водою. В дні Світлої седмиці по закінченні Літургії з артосом урочисто здійснюється хресний хід навколо храму. В суботу Світлої седмиці на Літургії артос в благословіння роздається вірним.

Яке ж значення артоса?
Артос повинен нагадувати віруючим про події, пов’язані з Воскресенням Господа Ісуса Христа.
Вже в дні Свого земного життя Ісус Христос назвав себе хлібом життя. Він сказав: «Я є хліб життя, хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.» (Ін. 6, 35).

І після Свого Воскресення Він неодноразово являвся учням Своїм, їв перед ними і благословляв для них трапезу. Так в надвечірній час першого дня свого Воскресення Він був упізнаний в Еммаусі двома Своїми учнями «в переломленні хліба» (Лк. 24, 13-25). Увечері того ж дня Він явився учням Своїм, які зібралися в Сіонській світлиці і для утвердження їх в істині Свого Воскресення їв перед ними рибу і мед.

В 40-й день після Воскрссення Господь Ісус Христос вознісся на небо. Учні і послідовники Христові знахоли розраду в молитовних споминах про Господа, — вони пригадували кожне його слово, кожний крок і кожний вчинок його. Збираючись разом на спільну молитву, вони згадували Тайну вечерю, причащалися Тіла і Крові Христових. А коли сходилися на звичайну трапезу, перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господеві і клали на це місце хліб.

Згадуючи цей звичай святих апостолів, отці Церкви і постановили в Свято Святої Пасхи покладати в храмі артос на згадку явлень Воскреслого Господа Своїм учням, а також і в пам’ять того, що постраждалий за нас і Воскреслий ради нашого виправдання Господь став для нас істинним хлібом життя і невидимо перебуває в Своїй Церкві «по всі дні до кінця віку» (Мф. 28, 20).

Артос, як і паска — пасхальний солодкий, здобний білий хліб, нагадує нам про істинну Пасху Христову, з’єднує нас з Воскреслим Господом. Але паска, як пасхальний хліб, в перший день Воскресення Христового роздроблюється і приймається в їжу, а артос зберігається на протязі всієї Світлої седмиці, нагадуючи віруючим про перебування з нами Воскреслого Спасителя, а розділяється і роздається в суботу, коли вірні за звичаєм причащаються Тіла і Крові Христових. Таким, чином починається і закінчується Світла седмиця прийняттям випеченого особливим способом і освяченого хліба.

З артосом поєднане і прадавнє церковне передання, яке стверджує, що апостоли залишали за столом частину хліба — долю Пречистої Матері Господа на спомин постійного спілкування з Нею і після трапези благоговійно ділили цю частину між собою. В монастирях на сьогоднішній день цей звичай носить назву Чин про Панагію, тобто спомин про Всесвятійшу Матір Божу. В парафіяльних храмах цей хліб Богоматері згадується раз у рік в зв’язку з роздрібленням артоса.

Артос можна уподобити старозавітним опріснокам, які стародавні ізраільтяни, звільнені від єгипетського рабства, споживали в дні пасхальної седмиці (Вих. 12, 15-20). Святий Кирило, єпископ Туровський, який жив в XII столітті, в Слові на Неділю нову говорить: «Як євреї із Єгипту по пустині несли, на своїх головах опрісноки (Вих. 12, 34), доки не перейшли Червоного моря, і тоді, посвятивши хліб Богу, розділили його між всіма, і всі, хто їв були здорові і страшні для ворогів, так і ми, спасені Воскреслим Владикою від рабства уявному фараону-дияволу, виносим з дня Воскресення Христового священний хліб — артос на протязі цілого тижня і, накінець, посвятивши цей хліб Богу, споживаємо від нього і зберігаємо його на здоров’я тілам і душам нашим».

Приймаючи артос, як святиню церковну, будемо споживати його з подякою, щоб Господь удостоїв і нас бачити його преславне Воскресення і святкувати в духовній радості Святу Пасху Господню спасительну, завжди пам’ятаючи «Господа Ісуса Христа, що воскрес із мертвих» (2 Тим. 2, 8).

У православних віруючих є звичай зберігати артос протягом цілого року і приймати його з благоговінням і вірою під час хвороби і тяжких переживань, часто разом з агіасмою (грецька — святиня) — Богоявленською водою.