Прийняти Христа всім серцем не означає одразу стати бездоганнимЦе означає щодня повертатися до Нього після падіння, вчитися жити за Євангелієм, каятися, прощати й дозволяти благодаті поступово змінювати те, що роками було поневолене гріхом. Навернення - не одна сильна мить, а дорога всього життя.

Христос «незручний» не лише для невіруючого світу, а й для релігійної самовпевненості. Він приймав грішників, але викривав лицемірство тих, хто вважав себе праведним. Можна знати молитви, регулярно ходити до храму, цитувати Писання і водночас залишатися байдужим до ближнього.

Тому Христову правду не можна перетворювати на зброю для приниження інших. Якщо слова про Бога несуть лише осуд, злість і зверхність, вони не приводять до Нього. Найпереконливіше свідчення віри - життя, у якому правда поєднана з милосердям, а твердість - із любов’ю.

Віддати Богові свою волю не означає відмовитися від розуму чи особистості. Господь не робить людину безвольною, а звільняє її від рабства пристрастей, страху та самолюбства. Послух Христові не знищує свободу, а повертає їй справжній зміст.

Христос не вривається в душу силоміць. Він стоїть біля дверей і стукає, залишаючи людині свободу відповісти. І яким би далеким не був шлях, повернення залишається можливим. Христос не обіцяє зручного життя, але дарує життя, якого не зможе відібрати навіть смерть.