Успіння Пресвятої Богородиці

В день свята Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії єпископ Сумський і Охтирський Мефодій у співслужінні соборного духовенства звершив Божественну літургію у Свято-Воскресенському кафедральному соборі м.Суми.
За Божественною літургією Преосвященніший Владика звершив іподияконську хіротеію над чтецями Євгеном Хрипком та Романом Ільчишиним.
Після завершення літургії єпископ Мефодій виголосив проповідь на тему Успіння Пресвятої Богородиці, в якій розповів про історію і значення цього свята для православних християн. Також Архіпастир привітав іподияконів та побажав їм Божої допомоги у служінні Церкві і людям.
Відомості про свято
Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці — день, коли Марія заснула, а її тіло одразу з душею було взяте Ісусом Христом до неба. Немає історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано.

Церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні свята, але він також ними починається і завершується. Його відкриває свято Різдво Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: «Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії». Основу свята Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та одностайна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі (431 р.). Первісне святкування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося «Свято Марії-Богоматері». В одній з похвальних бесід на честь преподобного Феодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня «Пам'ять Богоматері», тобто пам'ять її Успіння. У Сирії в п'ятому столітті це свято мав назву «Пам'ять Блаженної».

Аж у шостому столітті празник отримує свою теперішню назву: «Успіння Пресвятої Богородиці». У перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одночасно. Олександрійський патріарх Феодосій (†567) приписав празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує «Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії», а 9 серпня «Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо». Вірмени святкують Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Імператор Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він був осягнув перемогу над персами.