Метафізичне значення мови

Споконвіку було Слово і Слово в Бога було і Слово було Бог (Ін. 1.1) – такими словами розпочинається Євангелія від Івана, яка стверджує, що наш Господь і Спаситель Ісус Христос є Логосом – Словом Бога. Через Своє Слово-Логос Бог не лише відкриває і показує Себе світові, Логос – є незмінним вічним виявом самобутності та досконалості Божої. Боже Слово-Логос має всі якості та властивості, які має Бог. Слово-Логос походить із самої природи Божої та є вираженням самої сутності Божої - тому Логос і є Богом.
Бог створив людину за Своїм образом і подобою, тому слово людини є виявом сутності буття людської природи. Словом нації – є її мова. Мова – це не система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людського соціуму, як стверджують послідовники теорії еволюції. Ні – мова – це метафізична реальність, яка не лише не утворюється соціумом, але сама формує соціум, який можливий своєму існуванню лише завдяки мові. Мова первинна – соціум – вторинний, похідний від мови.
З волі Божої створені нації як природній прояв буття людського соціуму. Кожній нації Бог дарував свою мову як природній прояв цієї нації. Апостол Павло в Першому посланні до Коринтян стверджує, що багато різних мов є на світі, і жодна з них не без значення (1Кор.14:10). Мова – це вираз природи нації, її властивостей та якостей, її самобутності та неповторності, показник її менталітету та індивідуальності. Саме через мову нація засвідчує про себе та проявляє себе, формує та утверджує свій світогляд.
Мова – це не просто спосіб чи засіб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.
За висловом Митрополита Іларіона Огієнка: «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб». Направду мова – душа нації. Як тіло без душі мертве – так стає мертвою, зникає, відходить до небуття без мови нація. Мова – це буття нації, її життєдайна сила. І поки живе мова – житиме й нація. Без мови не може бути держави і державності. Окупанти всіх часів і народів, щоб оволодіти територією назавжди, нищили мову народу цієї території.
Наша рідна українська мова – один з найбільших і найпрекрасніших дарів Божих нашій нації, тому вона – більше ніж засіб спілкування чи мислення - невід’ємна частина нашої української ідентичності.
Отже плекаймо нашу рідну мову, любімо її, бо така воля Божа щодо нас, українців, а воля Божа – завжди добра і прекрасна. І завжди пам’ятаймо - хто не любить свою мову – той спротивляться Самому Богові, а Бог переможеним не буде.

Священик Сергій Яровий