До 150-річчя від дня народження незламного борця за волю України Павла Грабовського.

Цього року українці відзначають 150-річний ювілей нашого славного земляка з села Грабовське Краснопільського району, поета-революціонера, богослова, невтомного борця за свободу українського народу. Свій шлях він почав з Охтирського духовного училища, де почерпнув глибину української історії, пісні та славних подвигів козацтва. Завершивши на відмінно духовне училище був зарахований, як талановитий учень, у Харківську духовну семінарію, в якій навчався відмінно, глибоко знаючи Біблію та церковну історію, маючи неординарні здібності музичні, та в багатьох інших галузях він дуже не подобався Російській Церкві своїми віршами, але дуже любила його братія та прогресивні викладачі. Одночасно познайомився з багатьма видатними діячами Слобожанщини. За його правдивість і відвертість, відстоювання історичної правди українців був відправлений під домашній арешт на 2 роки. Через два роки знову повернувся в м. Харків, дружив з інтелігенцією Харківщини та проводили просвітницьку роботу серед українців і відстоювали права обездолених. Царські сатрапи вбачаючи в ньому видатного провідника нації відправляють його в рекрути в м. Валуйки де він серед військових організував гурток прогресивних людей і почав проводити відповідну роботу за що був відправлений в Туркестанський округ, але доїхавши до Оренбурга жандармерія повернула його для слідства по виявленню його оточення і зв’язків. Він був заарештований та направлений у в’язницю м. Ізюм. По завершенню терміну ув’язнення був відправлений на заслання в поселення Балаганськ Іркутської області, що ближче до Якутії. Щоб зрозуміти, що значить Балаганськ то - до цих пір туди немає дороги літом, а тільки зимою, сирий і важкий клімат. На поселення він прибув з дружиною та дитиною. В поселенні він швидко налагодив зв’язок з інтелігенцією Іркутська та Якутська, але переживши тяжкі роки гонінь та ув’язнень він тяжко захворів на сухоти. По завершенні терміну заслання йому було дозволено повернутись з Балаганська, але не в Україну. Доїхавши до Тобольська він зупинився з родиною у місцевих українців, викладав в місцевому навчальному закладі та підтримував тісні зв’язки з інтелігенцією Сибіру. Дружив з видатними українськими діячами в Україні. Серед них найбільш міцною дружба в нього була з Б.Д.Грінченком з Луганська, автором першого повного словника української мови. Коли здоров’я зовсім погіршилось він звернувся до Бориса Грінченка прохальним листом не полишити його малолітню дитину і дружину на призволяще, що з честю виконав Грінченко.

Похоронили його поряд з могилами декабристів при великій кількості людей. На його могилу до цих пір вдячні земляки постійно приносять живі квіти. Після себе залишив прекрасні поезії, які хвилюють і сьогоднішнього українця своєю актуальністю.

Дружину з сином відправили не в Україну, а в Середню Азію. Його син став видатним фізиком і винахідником першого у світі телевізора.
Вшановуючи видатного земляка, поета й богослова Сумська єпархія на зборах духовенства вирішила відвідати музей поета на його батьківщині 11 вересня 2014 року.

Його життя є прикладом важкої боротьби українського народу за свою свободу і незалежність. Прожив поет біля 38 років.