Світлої пам'яті Василь Атаманчук

Василь Атаманчук народився 11 січня 1920 року в селі Білому Чортківського району Тернопільської области.

До Організації Українських Націоналістів вступив як юнак у 1938 році. Присягу до ОУН склав у 1941 році. З рамени ОУН брав участь переважно у суспільно-громадському секторі.

Вступом до Організації Василя Атаманчука займався і готував його до цього член ОУН Стефан Куфель, який загинув як старшина Дивізії під Бродами, а також Тарас Чеховський, який загинув при перетині більшовицько-німецького кордону.

Від 1941 до 1943 року Василь Атаманчук працював у громадському секторі, інколи був зв’язковим ОУН.

У 1943 році вступив до Дивізії “Галичина”.

У 1945 році потрапив в англійський полон і поновив зв’язок з ОУН. Провідник у Дивізії сотник Роман Барицький призначив В. Атаманчука провідником ОУН у 1-му полку.

У 1947 році виїжджає з полону в Італії до Англії. Під час його перебування в Шотландії сотник Роман Барицький призначає В. Атаманчука провідником на Шотландію і частину Північної Англії.

У 1949 році В. Атаманчук емігрував до Канади, у Торонто. В Торонто працював в УНО, переважно в культурно-освітньому секторі.

Згодом переїхав у місто Вінніпег, де також включився в діяльність місцевої Філії Українського Національного Об’єднання. Перед виходом на пенсію оселяється на заході Канади – в містах Ванкувері, Верноні, де продовжує свою активну участь у філіях УНО. На початку 90-х років ініціює створення допомогового комітету, який впродовж кількох років пересилав гуманітарну допомогу потребуючим в Україні.

Будучи впродовж більш як 50 років активним членом УНО Канади, він також належав до ветеранської організації – Української Стрілецької Громади Канади.

Слово про св. п. Василя Атаманчука, яке виголосила
на похороні пані Ірина Ващук

Покійний Василь просто жив і дихав Україною. Вболівав ситуацією в Україні і радів позитивними діями. Усе своє життя, живучи поза межами України, підтримував тісний контакт з людьми, які постраждали від комуністичного режиму, допомагав їм матеріально, допомагав теж рідні.

Був великим прихильником УПЦ КП, неодноразово допомагав фінансово ієрархам цієї Церкви. При цьому хочу подати до відома, що протягом сорока днів щоденно у трьох соборах УПЦ КП в Україні, а це в м. Миколаєві – Архієпископом Володимиром, у м. Дніпропетровську – Митрополитом Адріаном і в м. Сумах – Єпископом Мефодієм – будуть відслужені молитви за упокій душі бл. п. Василя Атаманчука. Усі вони переказали щирі вислови співчуття тим, які його знали і поважали.

Вирізняла покійного Василя прекрасна риса характеру, а це почуття гумору. Як також і позитивна думка, зокрема – подача допоміжної руки тим, які цього потребували.

Згасло життя, злетів, як осінній листопадовий листок, ще один вірний син України, чесний друг, член ОУН, член УСГ та УНО. Світлий приклад – як належно бути українцем.

Хай Всевишній Господь прийме його душу у своїх небесних просторах, а канадська земля буде йому легкою.

Вічна пам’ять покійному Василеві!